Покуса
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:08, 3 листопада 2021; Dakadyhrob.fpmv21 (обговорення • внесок)
Покуса, -си, ж. Покуса, -си, ж. Искушеніе. на покусу підводити. Искушать. Страшно тебе й слухати, що ти мене на покусу підводиш! Стор. МПр. 14.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1
ПОКУ́СА, и, жін., діал. Спокуса. Погана доля не дрімала, — Немов невольника, тебе вела Від зла до зла, — покуси підсувала (Іван Франко, XIII, 1954, 407); Над пропастю покус, в злих дум хвилині.. буду при моїй дитині (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 226). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 56.
- 2
Словопедія Поку́са. Спокуса, знада. “Народний Дім" є одиноке товариство руске на Буковині, котре підтримує руску молодіж і єї проти покуси спомагає, а ті пани відмовляють запомоги з краєвих фондів (Б., 1895, 10, 2)// пол. pokusa - спокуса.
Ілюстрації
|
|
|
|
