Цоркати, -каю, -єш, одн. в. цоркнути, -кну, -неш, гл. 1) = Цокати, цокнути. Угор. 2) Звенѣть, бренчать, брякать, брякнуть. Цоркнув замок; цоркнули шаблі. Вх. Зн. 78.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 245.
ЦО́РКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Цокати (див. цокати1). Коли увійшла [Маруся], нарешті, в ліс і, цоркаючи зубами, загортаючися в перемоклу киптарину та ховаючи мокрі коси, шукала очима, — не знала, де дітися. Тут було не ліпше (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220).
| цоркати - дієслово, недоконаний вид
|
| Особа |
ОДНИНА |
МНОЖИНА
|
| 1 особа |
цоркаю |
цоркаємо
|
| 2 особа |
цоркаєш |
цоркаєте
|
| 3 особа |
цоркає |
цоркають
|
| Особа |
ОДНИНА |
МНОЖИНА
|
| 1 особа |
цоркатиму |
цоркатимемо
|
| 2 особа |
цоркатимеш |
цоркатимете
|
| 3 особа |
цоркатиме |
цоркатимуть
|
| Рід |
ОДНИНА |
МНОЖИНА
|
| Чоловічий рід |
цоркав |
цоркали
|
| Жіночий рід |
цоркала |
цоркали
|
| Середній рід |
цоркало |
цоркали
|
| Особа |
ОДНИНА |
МНОЖИНА
|
| 1 особа |
- |
цоркаймо
|
| 2 особа |
цоркай |
цоркайте
|
| Теперішній час |
цоркаючи
|
| Минулий час |
цоркавши
|
Ілюстрації
