Цоркати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Цоркати, -каю, -єш, одн. в. цоркнути, -кну, -неш, гл. 1) = Цокати, цокнути. Угор. 2) Звенѣть, бренчать, брякать, брякнуть. Цоркнув замок; цоркнули шаблі. Вх. Зн. 78.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 245.

ЦО́РКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Цокати (див. цокати1). Коли увійшла [Маруся], нарешті, в ліс і, цоркаючи зубами, загортаючися в перемоклу киптарину та ховаючи мокрі коси, шукала очима, — не знала, де дітися. Тут було не ліпше (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220).

цоркати - дієслово, недоконаний вид
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Особа ОДНИНА МНОЖИНА
1 особа цоркаю цоркаємо
2 особа цоркаєш цоркаєте
3 особа цоркає цоркають
МАЙБУТНІЙ ЧАС
Особа ОДНИНА МНОЖИНА
1 особа цоркатиму цоркатимемо
2 особа цоркатимеш цоркатимете
3 особа цоркатиме цоркатимуть
МИНУЛИЙ ЧАС
Рід ОДНИНА МНОЖИНА
Чоловічий рід цоркав цоркали
Жіночий рід цоркала цоркали
Середній рід цоркало цоркали
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
Особа ОДНИНА МНОЖИНА
1 особа - цоркаймо
2 особа цоркай цоркайте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній час цоркаючи
Минулий час цоркавши

Ілюстрації

Бренчати.jpg Гітара.jpg Фехтування.jpg Шп.jpg