Копито

Копито́, -та, с. Копыто. Вороний коню, чом води не п’єш, копитами сиру землю б’єш? Нп. Ум. Копитце.

Сучасні словники

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Копито́, -та, с. Копыто. Вороний коню, чом води не п’єш, копитами сиру землю б’єш? Нп. Ум. Копитце. // Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 281.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КОПИ́ТО, а, рідко КОПИТО́, а́, с.

1. Рогове утворення в кінці ніг деяких ссавців. Ой у полі жито Копитами збито (Укр.. лір. пісні, 1958, 356); Ведуть коня вороного, Розбиті копита… А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Шевч., II, 1953, 43); Б’ють копита рівно, дзвінко. Вершники рушають (Мас., Київ. каштани, 1954, 143).

2. розм. Те саме, що копи́л. Коли сь [ти є] швець, пильнуй свого копита (Номис, 1864, № 9573); Господар дратвою обтягував на копиті нового чобота (Кач., II, 1958, 73).

• На своє́ копи́то́ — на свій лад, по-своєму. Агент принявся оброблювати Шеффеля на своє копито (Фр., V, 1951, 328).
• З (із) копи́та́ (з копи́т):

а) відразу, галопом (рушити) (про коней). Коні невдоволено крутнули головами, шарпнули з копита і понеслись вулицею, збиваючи густу куряву (Коцюб., І, 1955, 239); Вороний з копита рвонув у галоп, і по шляху тільки дим-пилюга клубком послалася за вітром (Ле, Ю. Кудря, 1956, 32);

б) зразу ж, не готуючись (про людину). — Почекайте, він так із копита не може. Йому треба подумати (Мик., Повісті.., 1956, 113); Ко́ваний на всі чоти́ри копи́та (ноги́) див. ко́ваний. // Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 281.

Словари и энциклопедии на Академике

Копито, -а, рідко копито́, -а́, с.

1) Рогове утворення в кінці ніг деяких ссавців.

2) розм. Те саме, що копил.

|| Ратиця, -і, ж.

Рогове утворення в кінці ніг деяких ссавців; копито. Уживається як лайливе слово стосовно до людини. // Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Копито

(рогове утворення в кінці ніг коней, ослів тощо), копит; ратиця (рогове утворення на ногах великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, верблюдів, оленів тощо, яке складається із двох окремих частин) // Словник синонімів української мови. 2014.

Словари онлайн

1) КОПИТО (-а), с., мн. копита, -ит; мол., крим.; зневажл. Ноги. БСРЖ, 278; ПСУМС, 36. // Словник українського сленгу

2) КОПИТО

1. Кожен на своє копито натягає.
2. Кожен робить на свій лад та користь.
3. Копито — деревляна форма стопи, на якій роблять обув'я.
4. Пізнати з копит, що в кім сидить.
5. По ході пізнають вдачу. // Приповідки або українсько-народня філософія

3) Копи́то (купи́то) вул. нога (м, ср, ст)|| = "ґєра"

• би́ти копи́тами вул. швидко йти (ст): А завтра ранком, як засіріє, треба знову бити копитами поміж кулі (Лисяк)
• ви́тягнути копи́та знев. померти (ст): Со святими упокой. Витягнув копита. Вчора вночі на Перзенківці (Нижанківський)|| = зламатися
• йти́ копи́тами вул. іти (ст)
• натягнути копи́та = ви́тягнути копи́та (Лучук) (м, ср)
• натягну́ти копи́тами = ви́тягнути копи́та (ср, ст)
• рвону́тися з копи́та → "рвонутися"
• стягну́ти копи́та військ., тюр. стати струнко (ст). // Лексикон львівський

4) Копито́.

У сполуч. перелицьовувати на інше копито - перевертати на інший лад. Але о. Кисилевский пізнав, що тут нічого не вдіють, зачав сей реферат перелицьовувати на иньше копито в той спосіб, що люди повинні не лише старати ся навчити свої діти читати і писати, а повинні і старі вчити ся (Б., 1899, 36, 2) // порівн. пол. wszyscy na jedno kopyto - всі на один лад, всі одним миром мазані; укр. на своє копито - на свій лад, по-своєму (СУМ, IV, 281; ілюстр. контекст з творів І. Франка). // Українська літературна мова на Буковині

5) КОПИТО

а) (аж) рва́ти (нога́ми (копи́тами)) зе́млю.

• Дуже швидко йти, бігти. Антін не йде, а рве ногами землю (С. Чорнобривець); — Ждіть з перемогою! — крикнув він і оперіщив жеребця нагаєм. Той виніс його на шлях і полетів, рвучи копитами землю (Григорій Тютюнник).
• зі словоспол. таки́й, що. Швидкий, баский (перев. про коней). — Їздять вони (пани) у таких колясках, що хитає, як у колисці, возять їх такі коні, що аж землю рвуть (Марко Вовчок).

б) бра́ти / взя́ти з копи́та. Судити про кого-, що-небудь зопалу, не розібравшись. — А ви що тут розвели? Теж мені вояки…— А ти так дуже не бери з копита,— понизив голос Оксен, і в голосі йому зазвучала образа (Григорій Тютюнник).

в) відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), зневажл.

• Померти, загинути. Ори (Пархоме) і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П. Гулак-Артемовський); І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить... Бідна моя жінка за ним і сама трохи ніг не відкинула (О. Стороженко); (Свирид:) Жде, мать (мабуть), не діждеться, поки дядько ноги одкидає (Григір Тютюнник); — Станеш вдумуватися (у життя) — посивієш, сухоти наживеш, раніш строку копита відкидаєш (В. Москалець); Коли хтось ловив чорта чи відьму — тож не милував їх... Чорта найчастіше запрягали в плуга, і він орав доти, поки не відкидав копита (М. Стельмах).

г) повідкида́ти но́ги (копи́та) (про багатьох). — Тоді я одним куликом борошна вирятував три душі: і Омелянову, і твоєї матері, і твою. Інакше повідкидали б ви копита (М. Стельмах)

ґ) копи́та (з копи́т).

• Без підготовки, відразу робити що-небудь (рушати, їхати, бігти і т. ін.). Вийшли на двір. Сіли в бричку .. Проць верескнув. Кобили хвости — вгору, і з копита — в провулок!.. (В. Бабляк); Пувичка здвигнув ліктем, зачепивши Альошу по голові.— Ну... Починай... Пускай слину. Почекайте, він так із копита не може. Йому треба подумати (І. Микитенко).
• тільки мн. з копи́т. П’яніючи, ставати безсилим. — Мене важко споїти. Це ваші солдатики вип’ють ковток-два — і вже з копит (П. Автомонов).

д) ко́ваний на всі чоти́ри ноги́ (копи́та). Дуже досвідчений, бувалий. — Мені поперед усього треба людей розумних, енергічних (енергійних), смілих, кованих на всі чотири ноги (І. Франко); Був (шеф) чоловік мудрий, бувалий .. кований остро на всі чотири копита (І. Франко). кований на всі ноги. Давнього Густава, заведіяки (заводія) .. скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І. Франко). ко́ваний на оби́дві. Еге! Ся на обидві кована. (Укр.. присл..).

е) на своє́ копи́то, зневажл. На свій лад, по-своєму. Агент прийнявся оброблювати Шеффеля на своє копито (І. Франко); Виховала мати дочку на своє копито (З усн. мови).

є) уда́рити з копи́та. Відразу з місця побігти, помчати з великою швидкістю (про коней). Коні вдарили з копита, і під ними задзвеніла і бризнула соком березнева земля (М. Стельмах). // Фразеологічний словник української мови

Іноземні словники

Словари онлайн

1) КОПИТО - Hov // Українсько-шведський словник

2) КОПИТО імен. сер. роду копыто // Большой украинско-русский словарь

3) КОПИТО - Hoof

• роздвоєне копито — cloven hoof
• бити копитом — to hoof // Українсько-англійський словник

4) КОПИТО, -а n kopyto // Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)

5) КОПИТО

【中】 蹄(子)

• З копита 立即, 马上
• На своє копито 按自己的方式, 按自己的办法 // Українсько-китайський словник

6) КОПИТО - Hov. // Українсько-норвезький словник

7) КОПИТО [kopyto] с. kopyto (кінське). // Українсько-польський словник

8) КОПИТО - ჩლიქი // Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)

9) КОПИТО - Sabot // Українсько-французький словник

10) КОПИТО - Hov // Українсько-датський словник

11) КОПИТО

1. копыто - з копита
2. сапожн. разг. колодка на своє копито — на свой лад // Українсько-російський словник

Ілюстрації