Коноплина

Коноплина, -ни, ж. Стебель конопли. Утопила мене мати як коноплину в воду. Грин. III. 329. Ум. Конопли́нка, конопли́нонька, конопли́ночка. Ой у городі коноплиночка, на тій коноплинці... роса. Чуб. III. 394. Ой як же тій коноплиноньці у ставу вимокати. Грин. III. 330.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОНОПЛИ́НА, и, жін. 1. Одно стебло конопель. Між капустою пишалася темно-зелена коноплина (Іван Франко, IV, 1950, 201); Як то норець, що під водою плине, У зіллі він повзе, і стиха коноплини Розсовує (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 200). 2. Одно зерно конопель.

Орфографічний словник української мови

Конопли́на - іменник жіночого роду

Українсько-російський словник

КОНОПЛИНА 1) стебель конопли 2) семя конопли

Додаткові словники

Словарь Ушакова

Конопля, конопли, мн. нет, ж. Высокое травянистое растение, из стебля к-рого вырабатывается пенька, а из семян масло.

Толковый словарь русского языка Ожегова С. И.

Конопля, -и, женский род Травянистое растение, стебли к-рого идут на изготовление пеньки, а семена - на масло. прилагательное конопляный, -ая, -ое и коноплёвый, -ая, -ое. Конопляное масло. Семейство коноплёвых (сущ.).

Ілюстрації