Клаптик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:11, 20 листопада 2017; Svsolovei.if17 (обговорення • внесок)
Клаптик, -ка, м. Ум. отъ клапоть. КЛА́ПТИК, а, чол. Зменш. до клапоть. Ні, ні, вони з холери повмирали; А то б хоч клаптик переслали Того паперу (Тарас Шевченко, II, 1953, 152); Сніг холодними клаптиками впав на її гаряче лице й трохи прохолодив його (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 69); З дому чути тихий стук посуди. Клаптик пісні з поля прилетів (Максим Рильський, I, 1960, 139).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках