Киптюга
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:27, 5 листопада 2021; Mskukshyna.uk19 (обговорення • внесок)
КИПТЮГА́, и, ж. = Кіптяга. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КИПТЮГА́, и, жін., розм. = Кіптюга.
КІПТЮГА́, и, жін., розм. Те саме, що курява; пил. Марина гримала на батька й на сина, що збив таку кіптюгу коло землянки (Панас Мирний, II, 1954, 84).
Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка
КИПТЮГА́, и, ж. = Кіптяга.
КІПТЯГА́, и, ж. Пыль. Кіптягу збили діти у хаті. Кіптяга така, що й світу не видко. Черк. у. Збив таку кептягу коло землянки.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
ПИ́Л — (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі / вкривають якусь поверхню), порох, порохнява, порохня, порохно; пилюга, пилюка, пиляка (густий); кура, курява, курище, кіптява, кіптяга, киптюга (перев. у повітрі), кушпела (як стовп).
Ілюстрації
|
|
|
