Киптюга

КИПТЮГА́, и, ж. = Кіптяга. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КИПТЮГА́, и, жін., розм. = Кіптюга.

КІПТЮГА́, и, жін., розм. Те саме, що курява; пил. Марина гримала на батька й на сина, що збив таку кіптюгу коло землянки (Панас Мирний, II, 1954, 84).

Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка

КИПТЮГА́, и, ж. = Кіптяга.

КІПТЯГА́, и, ж. Пыль. Кіптягу збили діти у хаті. Кіптяга така, що й світу не видко. Черк. у. Збив таку кептягу коло землянки.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ПИ́Л — (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі / вкривають якусь поверхню), порох, порохнява, порохня, порохно; пилюга, пилюка, пиляка (густий); кура, курява, курище, кіптява, кіптяга, киптюга (перев. у повітрі), кушпела (як стовп).

Ілюстрації