Миро
Ми́ро, -ра, с. Мѵро. ЗОЮР. І. 161. Іду меж мир, миром мированая. Чуб. І. 132. Миро (ст.-слав. Мѵро від грец. Μύρον «ароматне масло») - в християнстві спеціально приготовлене і освячене ароматичне масло, яке використовується в таїнстві Миропомазання для помазання тіла людини. У православ'ї використовується також і при освяченні новозбудованого храму, для помазання антиминса, престолу і стін. У католицизмі і в Вірменської апостольської церкви крім таїнства миропомазання використовується при свячення священиків і єпископів і при освяченні храмів і вівтарів. Раніше в православній традиції використовувалося також при помазання на царство. Освячене миро зберігається в православних храмах в спеціальній посудині - мірніце, яка встановлюється на престолі.
Мироваріння
С точки зрения Русской православной церкви, исключительной прерогативой автокефальной церкви является право самостоятельно совершать мироварение. С точки зрения Константинопольского Патриархата право совершать мироварение принадлежит Константинопольскому Патриарху в сослужении представителей Поместных Православных Церквей.
В Російській православній церкві
Попереднє приготування речовин для мироваріння починається на Хрестопоклонну седмиці Великого посту. У середу здійснюється мале освячення води та окроплення всіх приготованих для мироваріння речовин. Частина приготовленого єлею змішується з виноградним вином і вариться в казані. Дрібно стовчені запашні речовини заливаються звареним єлеєм і настоюють протягом двох тижнів. У середу шостий седмиці поста масло зливається в судини, а речовини заливаються знову виноградним вином.
Урочистий чин мироваріння відбувається на Страсний тиждень в малому соборі Донського монастиря. З 1763 до 1917 року для цих цілей використовувалася Хрестова палата колишнього Патріаршого палацу в Московському Кремлі, завдяки цьому відома також як мироваріння (Міроварная), де до сих пір зберігається мироваріння піч, зроблена тоді ж, а в XIX столітті доповнена декоративною покровом (навісом)