Звідати

Звідати, -ся. См. Звідувати, -ся.

Сучасне значення

ЗВІДУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВІДАТИ, аю, аєш, док. перех.

• 1. Довідуватися про щось, осягати розумом що-небудь. Я почав також у Ясенові У шинку чи де-небудь на дорозі Звідувать.. у прохожих. Чи в кого тут хлопець не втопився (Іван Франко, XIII, 1954, 340); Багато звідав [Ганц] істин, зазирнувши світові в обличчя, але не став щасливішим у глибині своєї бентежної душі (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 334);

// Бачити, зустрічати що-небудь. Де тільки не ходила вона, яких лісів, яких земель не звідала, а знайти не знайшла [сина] (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 88).

• 2. Переживати, переносити на собі, зазнавати чого-небудь. — Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний, I, 1949, 361); Не натішиться на неї ненька, Береже і пестить молоду. А вона — берізонька тоненька — Вже розлуки звідала біду (Любомир Дмитерко, В обіймах.., 1958, 68); Я звідав радість у труді, І щастя творчості, і піт (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 247);

// Відчувати що-небудь. Її така важка туга пройняла, такий жаль увійшов у саме серце, якого вона досі ніколи не звідувала (Панас Мирний, III, 1954, 310). ♦ Звідати, почому (почім) ківш (пуд, фунт, корець і т. ін.) лиха див. лихо 2.