Звідати

ПИТАТИ,РОЗПИТУВАТИ

Звідати, -ся. См. Звідувати, -ся.

Сучасне значення

Дові́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. дові́датися, -даюся, -єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнавать, разузнать. Рудч. Ск. II. 12. Ой питається, довідується від батька. Лукаш. Піди ти до тієї хати та довідайся, хто там живе. Чуб. Тепер же я довідалась, яке мені горе. Довідавшись, що довгий час нездужає, рече. Єв. І. V. 6. 2) — до чо́го. Навѣдываться, навѣдаться, приходить, придти, узнавать, узнать. Мир. ХРВ. 9. Тілько ік Спасу там, чи що, довідується до меду, аж йому пчоли наносили ще менше. ЗОЮР. II. 41. 3) Навѣдываться, навѣдаться, навѣщать, навѣстить. До сусід я не вчащаю і до мене одна Катря частіш довідується. МВ. А довідаюсь до Химки — чи жива вона? Рудч. Ск. І. 57. ЗВІДУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВІДАТИ, аю, аєш, док. перех.

• 1. Довідуватися про щось, осягати розумом що-небудь. Я почав також у Ясенові У шинку чи де-небудь на дорозі Звідувать.. у прохожих. Чи в кого тут хлопець не втопився (Іван Франко, XIII, 1954, 340); Багато звідав [Ганц] істин, зазирнувши світові в обличчя, але не став щасливішим у глибині своєї бентежної душі (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 334);

// Бачити, зустрічати що-небудь. Де тільки не ходила вона, яких лісів, яких земель не звідала, а знайти не знайшла [сина] (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 88).

• 2. Переживати, переносити на собі, зазнавати чого-небудь. — Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний, I, 1949, 361); Не натішиться на неї ненька, Береже і пестить молоду. А вона — берізонька тоненька — Вже розлуки звідала біду (Любомир Дмитерко, В обіймах.., 1958, 68); Я звідав радість у труді, І щастя творчості, і піт (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 247);

// Відчувати що-небудь. Її така важка туга пройняла, такий жаль увійшов у саме серце, якого вона досі ніколи не звідувала (Панас Мирний, III, 1954, 310). ♦ Звідати, почому (почім) ківш (пуд, фунт, корець і т. ін.) лиха див. лихо 2. ДОВІ́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОВІ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. про кого — що, з спол. що і без додатка. Одержувати відомості про кого-, що-небудь; дізнаватися. Сумно, що я тільки уривками довідуюсь про ваші справи (Леся Українка, V, 1956, 98); Лаврінові діти довідались, що та груша не дядькова, хоч стоїть у дядьковому городі, а батькова (Нечуй-Левицький, II, 1956, 377); Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 462); // Дізнаватися про щось таємне, що приховується від інших; вивідувати. [Галя:] Як почав [батько] допитуватись, та довідуватись, та силувати йти за того поганця (Панас Мирний, V, 1955, 191); Вислана вперед розвідка намацала ворога в селі Петрівці і довідалась, що тут зібрані його головні сили (Петро Панч, II, 1956, 335).

2. до кого — чого. Заходити куди-небудь з метою дізнатися про кого-, що-небудь, провідати когось. — А ти усе до своєї хати довідуйсь, не забувай (Марко Вовчок, VI, 1956, 225); Чіпка, запаливши люльку, вийшов до скотини довідатись (Панас Мирний, II, 1954, 241).

3. чого, рідко. Зазнавати на власному досвіді; пізнавати. Котилося через поле Перекотиполе — Довідаться щастя й горя Край Чорного моря (Леонід Глібов, Вибр.. 1957, 176).

Словник Грінченка 2021 року і сучасність підрозділ Історико-філософський факультет