Трубач
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:42, 26 листопада 2017; Ovkryzhanovska.ij17 (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Трубач, -ча, м. Трубачъ. Військовий трубач. АД. І. 209.
Сучасні словники
ТРУБА́Ч, а, чол. - Музикант, що грає на трубі, або і сигналіст, що трубить у трубу, ріг і т. ін., подаючи якийсь сигнал. Єремія звелів трубачам трубити на влови (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 87); В хату вступили сільські музиканти. Трубач, гармоніст, скрипаль та ще й бас (Іван Микитенко, I, 1957, 321); Звелів король своїм трубачам заграти в сурми (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 446); Час від часу лунає сигнал трубача (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 72).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 289.