Бабище
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:01, 17 листопада 2017; Avlys.if17 (обговорення • внесок)
Бабище, ж. Ув. отъ баба.
"Сучасні словники" БАБИ́ЩЕ, і, жін. і а, сер., зневажл. Збільш. до баба 1 2, 3. Як вийшла бабище старая, Крива, горбатая, сухая (Іван Котляревський, I, 1952, 115); [1-й майстер:] Ну, лицарю, я жалую, що не віддав тебе тій бабищі. Якраз була б з вас пара! (Леся Українка, II, 1951, 215). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 76. Слова розрізняються не тільки лексичним значенням і граматичними ознаками, а й стилістичною, тобто сферою і частотністю вживання,своєю належністю до певного стилю мови, емоційним забарвленням чи його відсутністю. Наприклад, ніжністю сповнене слово бабуся і зневажливістю, згрубілістю - бабка, бабище. Рідна мова. 6 клас. Автори: О.Глазова, Ю.Кузнецов.