Бабище
Бабище, ж. Ув. отъ баба. Велика, повна жінка.
Сучасні словники
БАБИ́ЩЕ, і, жін. і а, сер., зневажл. Збільш. до баба 1 2, 3. Як вийшла бабище старая, Крива, горбатая, сухая (Іван Котляревський, I, 1952, 115); [1-й майстер:] Ну, лицарю, я жалую, що не віддав тебе тій бабищі. Якраз була б з вас пара! (Леся Українка, II, 1951, 215).
Слова розрізняються не тільки лексичним значенням і граматичними ознаками, а й стилістичною, тобто сферою і частотністю вживання,своєю належністю до певного стилю мови, емоційним забарвленням чи його відсутністю. Наприклад, ніжністю сповнене слово бабуся і зневажливістю, згрубілістю - бабка, бабище. Рідна мова. 6 клас. Автори: О.Глазова, Ю.Кузнецов.
Ілюстрації
).
).
Див.також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 76.
