Товкач

Товкач, -ча, м. ТОВКА́Ч, а, чол.

Сучасні онлайн словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Товстий дерев'яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або подрібнюють, розтирають що-небудь.

2. перен., розм. Нерозумна людина; дурень.

Всесвітній словник української мови

ТОВКА́Ч (товстий стрижень для ущільнення, подрібнення, розтирання чогось)

Словник лемківскої говірки

товкач(-кача), ч. Пр. Дерев'яний стріжень з потощеним кінцем, що служить для роздавлювання запареної картоплі для худоби, для товчення різних с.\/г. продуктів.

Етимологічний словник М.: Прогрес. М. Р. Фасмер. 1964—1973.

товка́ч "білий черв'як, що живе під корою дерев", олонецк. (Кулик.). Из фин. toukka, род. п. toukan "черв'як, личинка, гусінь", эст. tõuk, род. п. tõugа "червь"; см. Калима 225.

Вікіпедія

Товка́ч (зменшена форма товкачик)[1][2], також товка́чка[3], діал. ти́жбір[4], ступи́р[5] — товстий дерев'яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або подрібнюють, розтирають що-небудь. Зазвичай використовується разом зі ступою. Виготовляється зазвичай із дерева, невеличкі товкачики із порцеляни. Існували також кам'яні товкач