Явно

Я́вно, нар. Явно, очевидно. Ніколи він не міг явно ввійти в город. Св. Мр. І. 45. ЯВНО. Присл. до явний. Часто бачиш, що грішить хтось явно, Та не знаєш, чи він потаємно Вдесятеро більш добра не робить (Іван Франко, XI, 1952, 324); Нотка обиди явно звучала в голосі (Андрій Головко, II, 1957, 446); Оце дівчисько з мінливими очима і ніжно підведеним підборіддям явно глузує з нього і ні крапельки не бентежиться цим (Михайло Стельмах, I, 1962, 342); Глянувши на рахунок, Ничипір Сніп зрозумів, що тих грошей, які в нього є, явно малувато (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 28).Шаблон:=uk=

Семантичні властивості

Значення

1. прислівник до явний ◆ 

Споріднені слова

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від Шаблон:Етимологія

Джерела

• 

  obvious