Димати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:28, 15 жовтня 2018; Ookotsiuba.if18 (обговорення • внесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Димати, -маю, -єш, гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати. мішком димати. Гол. II. 688. 

Дути міхом; качати. Не раз коваль велів мені або міхом димати, або молотом ударити (Іван Франко, II, 1950, 344); — Гей-гей, Андрусю! Ану димай, димай!..
Та поволі, поволі, поки розгориться! — кинувся заклопотано Яць, глянувши на згасаюче горно (Петро Колесник, Терен.., 1959, 13).
Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Димати&oldid=212323