Свербигуз

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Свербигуз, -за, м. 1) Часто чешущій задницу. 2) Раст. Torilis Antrysous Gaert. ЗЮЗО. I. 139.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВЕРБИГУ́З, а, чол., бот. (Bunias, L.). Рід дво- або багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих, листки яких вживають у їжу.

Українсько-російський словник

СВЕРБИГУЗ

см. свербига

E-slovnik - Тлумачний словник української мови

-а, ч.

1) бот. Рід дво- чи багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих.

2) розм. Той, хто часто чеше сідниці.

Ілюстрації

Свербига.jpg 275px-202 Bunias orientalis.jpg 265px-Bunias orientalis.jpg Свербига восточная.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання