Свербигуз
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Зміст
Словник Грінченка
Свербигуз, -за, м. 1) Часто чешущій задницу. 2) Раст. Torilis Antrysous Gaert. ЗЮЗО. I. 139.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СВЕРБИГУ́З, а, чол., бот. (Bunias, L.). Рід дво- або багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих, листки яких вживають у їжу.
Українсько-російський словник
СВЕРБИГУЗ
см. свербига
E-slovnik - Тлумачний словник української мови
-а, ч.
1) бот. Рід дво- чи багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих.
2) розм. Той, хто часто чеше сідниці.
Ілюстрації
|
|
|
|
|
