Золотуха

Золотуха, -хи, ж. 1) Золотуха. Зовсім був ослін од золотухи. К. Гр. Кв. 9. 2) = Золотушник 2. Вх. Пч. II. 12. 3) Раст. а) Solidago Virgaurea L. ЗЮЗО. І. 137. б) Thalictrum flavum L. ЗЮЗО. І. 138.

Сучасні словники

Словник української мови

ЗОЛОТУ́ХА, и, жін., розм.

1. Застарілий термін, яким позначали прояви діатезу, що поєднується з туберкульозним ураженням шкіри, очей та лімфатичних вузлів (перев. у дітей). В дитячім зрості я часто хворів, у мене була невигосна золотуха (Збірник про Кропивницького, 1955, 27); Його шия обмотана великою картатою хусткою, а вуха заткнуті ватою — старий хворів на золотуху (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 292).

2. бот., діал. Золотушник.

Орфографічний словник української мови

золоту́ха 1 іменник жіночого роду застаріла назва симптомів захворювання - діатез і ураження шкіри, перев. у дітей розм., арх.

золоту́ха 2 іменник жіночого роду золотушник бот., діал.

Ілюстрації