Золотуха
Золотуха, -хи, ж. 1) Золотуха. Зовсім був ослін од золотухи. К. Гр. Кв. 9. 2) = Золотушник 2. Вх. Пч. II. 12. 3) Раст. а) Solidago Virgaurea L. ЗЮЗО. І. 137. б) Thalictrum flavum L. ЗЮЗО. І. 138.
Зміст
[сховати]Сучасні словники
ЗОЛОТУ́ХА, и, жін., розм.
1. Застарілий термін, яким позначали прояви діатезу, що поєднується з туберкульозним ураженням шкіри, очей та лімфатичних вузлів (перев. у дітей). В дитячім зрості я часто хворів, у мене була невигосна золотуха (Збірник про Кропивницького, 1955, 27); Його шия обмотана великою картатою хусткою, а вуха заткнуті ватою — старий хворів на золотуху (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 292).
2. бот., діал. Золотушник.
Орфографічний словник української мови
золоту́ха 1 іменник жіночого роду застаріла назва симптомів захворювання - діатез і ураження шкіри, перев. у дітей розм., арх.
золоту́ха 2 іменник жіночого роду золотушник бот., діал.
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |