Уява

Уя́ва, -ви, ж. 1) Представленіе, воображеніе, фантазія. Желех. 2) Воображаемое, воображаемый предметъ. Ум. Уявонька. Вона всміхнулася такеньки, як усміхаються, коли уявляють перед собою якусь уявоньку дуже хорошу. МВ. ІІІ. 101.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УЯ́ВА, и, жін.
1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості. Я був дуже мрійливим хлопчиком. Мрійливість і уява були такими сильними, що іноді життя, здавалось, існувало в двох аспектах, які змагалися між собою — реальному і уявному (Олександр Довженко, I, 1958, 13); Надзвичайно важливим у теорії Станіславського є розвиток уяви в актора (Мистецтво кіно, 1955, 48);
// Думка, свідомість, фантазія. Ще поки обдумую сюжет, поки в уяві моїй малюються люди, події й природа — я почуваю себе щасливим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 282); Нараз серед тої сутолоки гадок змалювала його уява перед його очима кухарку Пазю (Лесь Мартович, Тв., 1954, 243); Тим часом його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи (Іван Франко, IV, 1950, 28); Знову стук, та вже чутніш. Думка: тріснуло де-небудь, Ворухнулося що-небудь, Вітер б'є в шибки буйніш... Таємниця? Ніякої... Відки взятись, як і з чого? Плід уяви навісної... (Павло Грабовський, I, 1959, 462); Село Чуртанка було в уяві мандрівників заповітним куточком, закинутим у дикі нетрі глухої тайги (Олесь Донченко, II, 1956, 28); І вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 6); Робочий стіл. В уяві — моря гладь, Пісок і галька, вимита до блиску... На рейді кораблі, а ген — чайки летять, Гойдає яхту хвиля, мов колиску (Любов Забашта, Вибр., 1958, 51).
2. рідко. Те, що відтворене в свідомості; образ. [Йонові] згадалась сцена з хустинкою. Уява була така жива, така яскрава, що Йон мимохіть схопився рукою за хустинку, яка й досі обіймала його шию (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 235).

"Словопедія"

УЯВА
Образи предметів і ситуацій, які викликані у свідомості незвичайними зовнішніми подразниками; у відтворенні спирається гол. чином на процеси пам'яті, у. творча з'являється на основі попередніх спостережень і знань.

Культурологічний словник

УЯВА — психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду. У. тісно пов'язана з абстрагуючою діяльністю мислення. Виникнення У. як специфічно людської діяльності зумовлено потребами життя і насамперед суспільно корисною працею. У. має велике значення в житті людства, завдяки їй людина може передбачати свої майбутні дії та їх результати. В цьому виявляється активний характер У., її зворотний вплив на дійсність. З погляду психології У. полягає у вибірковому мисленному розчленуванні раніше вироблених і створенні нових зв'язків — асоціацій. Враховуючи ступінь осмисленості нових образів, розрізняють мимовільну У. (наприклад, у сновидіннях, при патологічних станах людини) і довільну, яка підпорядкована свідомо поставленій меті. За змістом професійної діяльності У. буває науковою, художньою, технічною. Відповідно до характеру діяльності людини її У. може бути репродуктивною і творчою. Перша залишається в межах відтворення того, що описали чи досягли інші люди, а творча передбачає створення цілком оригінальних образів.