Відмінності між версіями «Жлуктійка»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
м |
|||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zhlyktiyka-614012030-612x612.jpg]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zhlyktiyka-614012030-612x612.jpg]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Zhlyktiyka2 -614012030-612x612.jpg]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 00:37, 1 квітня 2026
Жлуктійка, -ки, ж. Пьющая съ жадностью.
Зміст
Сучасні словники
ЖЛУКТИТИ, кчу, ктиш і рідше ЖЛУКТАТИ, жлукчу, жлукчеш, недок., перех., вульг. Пожадливо й багато пити. [Єгер:] Аби наша хіть, то будемо горілку пити, каву жлуктити хоч до рана, так як той подорожній (Л. Укр., IV, 1954, 227); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, - пропивав навіть останню свою одежину (Козл., На переломі, 1947, 33); Микола той чай жлуктить, як віл (Рудь, Гомін.., 1959, 74).
Ілюстрації
|
Zhlyktiyka2 -614012030-612x612.jpg | 
|
МедіаДив. такожДжерела та літератураЗовнішні посилання |
