Відмінності між версіями «Блекотати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Блекота́ти, -чу́, -чеш,''' ''гл.'' 1)''' = Белькотати.''' 2) Клокотать. ''Беру воду з переводу, а в...)
 
 
Рядок 2: Рядок 2:
  
 
[[Категорія:Бл]]
 
[[Категорія:Бл]]
 +
 +
Слово «блекотати» — це гарний приклад старовинної, виразної української лексики, яка має цікаве походження та образне значення.
 +
 +
  Визначення за словником Бориса Грінченка:
 +
 +
Блекотати —
 +
говорити нерозбірливо, плутано, беззмістовно; белькотати, лепетати, мимрити.
 +
 +
  Приклад із народної мови:
 +
«Що ти там блекочеш — нічого не второпаю!»
 +
 +
  Етимологія (походження):
 +
 +
Слово «блекотати» пов’язане з назвою рослини блекота (Hyoscyamus niger — отруйна трава, що може спричинити марення, сплутаність мови, галюцинації*).
 +
Тобто первісне значення могло бути приблизно таке:
 +
 +
«Говорити, наче від блекоти — безтямно, нерозумно, невиразно».
 +
 +
Така асоціація була дуже природною для народного мовлення: у селах казали, що хтось «наблекотався» — тобто «з’їв блекоти» і почав нести дурниці. 🌿
 +
 +
  Сучасні значення і синоніми:
 +
 +
У сучасній українській мові слово «блекотати» збереглося як розмовне, образне, і вживається в подібному значенні:
 +
 +
балакати без змісту — «Та що ти блекочеш, нічого не второпаєш!»
 +
 +
мимрити, бурмотіти, плутано говорити — «Блекоче щось собі під ніс...»
 +
 +
  Синоніми:
 +
 +
белькотати, мимрити, лепетати, торохтіти, тарабанити, плести нісенітницю, верзти дурниці.
 +
 +
  Образність і стиль:
 +
 +
«Блекотати» — це слово з яскравим емоційним відтінком, воно не просто означає «говорити без змісту», а ще й передає ставлення мовця — легке роздратування, іронію або осуд:
 +
 +
«Та не блекочи, кажи по суті!»
 +
(≈ «Не говори дурниць, поясни нормально.»)
 +
 +
  Висновок:
 +
 +
Блекотати — це старовинне, розмовне українське дієслово, що означає говорити нерозбірливо, беззмістовно або безтямно, і походить від назви отруйної рослини блекота, яка викликала марення.
 +
Слово використовується з легко насмішкуватим чи осудливим відтінком.

Поточна версія на 00:17, 29 жовтня 2025

Блекота́ти, -чу́, -чеш, гл. 1) = Белькотати. 2) Клокотать. Беру воду з переводу, а вода блекоче. Гол. І. 176.

Слово «блекотати» — це гарний приклад старовинної, виразної української лексики, яка має цікаве походження та образне значення.

 Визначення за словником Бориса Грінченка:

Блекотати — говорити нерозбірливо, плутано, беззмістовно; белькотати, лепетати, мимрити.

 Приклад із народної мови:

«Що ти там блекочеш — нічого не второпаю!»

 Етимологія (походження):

Слово «блекотати» пов’язане з назвою рослини блекота (Hyoscyamus niger — отруйна трава, що може спричинити марення, сплутаність мови, галюцинації*). Тобто первісне значення могло бути приблизно таке:

«Говорити, наче від блекоти — безтямно, нерозумно, невиразно».

Така асоціація була дуже природною для народного мовлення: у селах казали, що хтось «наблекотався» — тобто «з’їв блекоти» і почав нести дурниці. 🌿

 Сучасні значення і синоніми:

У сучасній українській мові слово «блекотати» збереглося як розмовне, образне, і вживається в подібному значенні:

балакати без змісту — «Та що ти блекочеш, нічого не второпаєш!»

мимрити, бурмотіти, плутано говорити — «Блекоче щось собі під ніс...»

 Синоніми:

белькотати, мимрити, лепетати, торохтіти, тарабанити, плести нісенітницю, верзти дурниці.

 Образність і стиль:

«Блекотати» — це слово з яскравим емоційним відтінком, воно не просто означає «говорити без змісту», а ще й передає ставлення мовця — легке роздратування, іронію або осуд:

«Та не блекочи, кажи по суті!» (≈ «Не говори дурниць, поясни нормально.»)

 Висновок:

Блекотати — це старовинне, розмовне українське дієслово, що означає говорити нерозбірливо, беззмістовно або безтямно, і походить від назви отруйної рослини блекота, яка викликала марення. Слово використовується з легко насмішкуватим чи осудливим відтінком.