Відмінності між версіями «Звеліти»
(Створена сторінка: '''Звеліти, -лю, -лиш, '''''гл. ''Велѣть, приказать. ''Звеліла мені мати ячменю жати. ''Чуб. III. 249. [[...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Звеліти, -лю, -лиш, '''''гл. ''Велѣть, приказать. ''Звеліла мені мати ячменю жати. ''Чуб. III. 249. | '''Звеліти, -лю, -лиш, '''''гл. ''Велѣть, приказать. ''Звеліла мені мати ячменю жати. ''Чуб. III. 249. | ||
[[Категорія:Зв]] | [[Категорія:Зв]] | ||
| + | |||
| + | ЗВЕЛІТИ, лю, лиш. Док. до веліти 1. - Ходіть, пане Опанасе, може, вона вас послухає. А не послухає, то звелимо послухати (Вовчок, І, 1955, 23); Тим часом Довбишка звеліла дочці розкласти в челюстях трісок і спрягти яєчню (Н.-Лев., II, 1956, 280); [Романюк:] Не бачу голови сільради. [Кандиба:] Я запросив, як ви звеліли (Корн., II, 1955, 193); * Образно. Для них [дітей] не жалій не тільки ніяких трудів, худоби та, коли нужда звелить, душу свою за них положи (Кв.-Осн., І 1956, 23); // Порадити що-небудь. - А як звелиш чоловікові жити?- Чи шукати хазяйки.., чи з дітьми самому хазяйнувати? (Л. Янов., І, 1959, 59) | ||
| + | |||
| + | Синоніми: | ||
| + | наказати | ||
| + | повелíти | ||
| + | розпорядитися | ||
| + | велíти | ||
| + | звістити (застар.) | ||
| + | доручити | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Приклади з літератури: | ||
| + | Тарас Шевченко: | ||
| + | «Цар звелів мене карати, та не злякавсь я ката.» | ||
| + | Іван Нечуй-Левицький: | ||
| + | «Пан звелів косити луг, а наймити мовчки пішли.» | ||
| + | Ольга Кобилянська: | ||
| + | «Серце їй звеліло мовчати, хоч уста рвалися до слів.» | ||
| + | |||
| + | Фразеологізми: | ||
| + | Як Бог звелів — як треба, як годиться. | ||
| + | Як звелів — так і буде — наказ виконується беззаперечно. | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ Факультет музичного мистецтва і хореографії]] | ||
| + | [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Слова 2026 року/ Факультет музичного мистецтва і хореографії]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8 | ||
Версія за 19:48, 24 жовтня 2025
Звеліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказать. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 249.
ЗВЕЛІТИ, лю, лиш. Док. до веліти 1. - Ходіть, пане Опанасе, може, вона вас послухає. А не послухає, то звелимо послухати (Вовчок, І, 1955, 23); Тим часом Довбишка звеліла дочці розкласти в челюстях трісок і спрягти яєчню (Н.-Лев., II, 1956, 280); [Романюк:] Не бачу голови сільради. [Кандиба:] Я запросив, як ви звеліли (Корн., II, 1955, 193); * Образно. Для них [дітей] не жалій не тільки ніяких трудів, худоби та, коли нужда звелить, душу свою за них положи (Кв.-Осн., І 1956, 23); // Порадити що-небудь. - А як звелиш чоловікові жити?- Чи шукати хазяйки.., чи з дітьми самому хазяйнувати? (Л. Янов., І, 1959, 59)
Синоніми: наказати повелíти розпорядитися велíти звістити (застар.) доручити
Приклади з літератури:
Тарас Шевченко:
«Цар звелів мене карати, та не злякавсь я ката.»
Іван Нечуй-Левицький:
«Пан звелів косити луг, а наймити мовчки пішли.»
Ольга Кобилянська:
«Серце їй звеліло мовчати, хоч уста рвалися до слів.»
Фразеологізми: Як Бог звелів — як треба, як годиться. Як звелів — так і буде — наказ виконується беззаперечно.
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8
