Відмінності між версіями «Челядник»
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
[[Зображення:Cheliadnyk060225.jpeg|x140px]] | [[Зображення:Cheliadnyk060225.jpeg|x140px]] | ||
[[Зображення:Cheliadnyky060225.jpg|x140px]] | [[Зображення:Cheliadnyky060225.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|SYIadkkTvzU}} | ||
Версія за 20:18, 6 лютого 2025
Челядник, -ка, м. Слуга, наемный работникъ. Драг. 162. Ном. № 10318. Як буть поганим хазяїном, так краще гарним челядником. Грин. ІІ. 309. Одягаєшся, як попів челядник. Ном. № 11167. Ум. Челядни́ченько.
Сучасні словники
ЧЕЛЯ́ДНИК, а, чол., іст.
1. Той, хто належав до челяді (у 1 знач.). [Чіп:] Ніколи не було, щоб від цехів такого вимагали! Та що це ми — невільники, раби, Челядники хіба ми воєводи, На нього щоб робити день і ніч! (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 125).
2. Той, хто належав до челяді (у 2 знач.). Коли старий сотник, попрощавшись з молодою дружиною, вирушив у похід, щоб спіймати розбійника Гаркушу і на аркані приволокти його до двору, челядник доповідає, що прибув якийсь козак (Збірник про Кропивницького, 1955, 272).
3. діал. Ремісник, який працював під керівництвом майстра аж до здобуття звання майстра; підмайстер. Зганьбить майстер челядника не по правді (Іван Франко, V, 1951, 302).
Ілюстрації
