Челядник
Челядник, -ка, м. Слуга, наемный работникъ. Драг. 162. Ном. № 10318. Як буть поганим хазяїном, так краще гарним челядником. Грин. ІІ. 309. Одягаєшся, як попів челядник. Ном. № 11167. Ум. Челядни́ченько.
Зміст
[сховати]Сучасні словники
ЧЕЛЯ́ДНИК, а, чол., іст.
1. Той, хто належав до челяді (у 1 знач.). [Чіп:] Ніколи не було, щоб від цехів такого вимагали! Та що це ми — невільники, раби, Челядники хіба ми воєводи, На нього щоб робити день і ніч! (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 125).
2. Той, хто належав до челяді (у 2 знач.). Коли старий сотник, попрощавшись з молодою дружиною, вирушив у похід, щоб спіймати розбійника Гаркушу і на аркані приволокти його до двору, челядник доповідає, що прибув якийсь козак (Збірник про Кропивницького, 1955, 272).
3. діал. Ремісник, який працював під керівництвом майстра аж до здобуття звання майстра; підмайстер. Зганьбить майстер челядника не по правді (Іван Франко, V, 1951, 302).
Ілюстрації
Медіа
Цікаві факти
Челядники могли займатися різними справами: від роботи в полі до виконання господарських завдань у будинку або навіть військової служби.
У Київській Русі та пізніше в Речі Посполитій челядь поділялася на вільну та невільну. Невільні челядники були кріпаками або навіть рабами (наприклад, полоненими).
Слово "челядь" походить від давньослов’янського čelědь, що означало домашніх слуг або підлеглих.
Деякі челядники супроводжували своїх панів у походах і навіть брали участь у боях як зброєносці або допоміжні воїни.
Деякі челядники могли згодом отримати свободу, ставати міщанами, ремісниками або навіть засновувати власні господарства.
У народних піснях та переказах челядники часто зображені як знедолені люди, які прагнуть волі або покидають службу через погане ставлення господарів.
Іншими мовами
англ.(ENG) servant ісп.(SP) servidor нім. (DUTCH) knecht
Див. також
Литовська казка "Троє челядників"
Джерела та література
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Cambridge Dictionary
