Відмінності між версіями «Кичувати»
(Створена сторінка: '''Кичува́ти, -чую, -єш, '''''гл. ''Корчевать. ''Отто ліс, щоб же ви мені вирубали його, викичувал...) |
м |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кичува́ти, -чую, -єш, '''''гл. ''Корчевать. ''Отто ліс, щоб же ви мені вирубали його, викичували, зорали, пшениці насіяли!.. А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить, той кичує. ''Рудч. Ск. II. 120. | '''Кичува́ти, -чую, -єш, '''''гл. ''Корчевать. ''Отто ліс, щоб же ви мені вирубали його, викичували, зорали, пшениці насіяли!.. А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить, той кичує. ''Рудч. Ск. II. 120. | ||
[[Категорія:Ки]] | [[Категорія:Ки]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | КОРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Виривати з землі разом із корінням дерева, кущі, пні. Вона сама було й барила робить, діжки, кадовби набиває.. і хлопцями орудує, дуби корчує (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 423); Петро корчує пень. Уже чуприна мокра. То заступом, то сокирою. Тільки тріски летять (Андрій Головко, I, 1957, 448); В тяжких злиднях, часто по сто кілометрів від залізниці, корчували [українські емігранти] роками дерево, кущі, носили й каменюки (Мирослав Ірчан, II, 1958, 342); | ||
| + | // Очищати від пнів, корчів ділянку, де колись були дерева, кущі. Вище по Дніпру до самого обрію теж всюди кипіла робота: корчували плави, розчищали дно майбутнього Каховського моря (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 70). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кичувати1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кичувати2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кичувати3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет економіки та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Поточна версія на 21:21, 10 грудня 2022
Кичува́ти, -чую, -єш, гл. Корчевать. Отто ліс, щоб же ви мені вирубали його, викичували, зорали, пшениці насіяли!.. А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить, той кичує. Рудч. Ск. II. 120.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Виривати з землі разом із корінням дерева, кущі, пні. Вона сама було й барила робить, діжки, кадовби набиває.. і хлопцями орудує, дуби корчує (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 423); Петро корчує пень. Уже чуприна мокра. То заступом, то сокирою. Тільки тріски летять (Андрій Головко, I, 1957, 448); В тяжких злиднях, часто по сто кілометрів від залізниці, корчували [українські емігранти] роками дерево, кущі, носили й каменюки (Мирослав Ірчан, II, 1958, 342); // Очищати від пнів, корчів ділянку, де колись були дерева, кущі. Вище по Дніпру до самого обрію теж всюди кипіла робота: корчували плави, розчищали дно майбутнього Каховського моря (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 70).
Ілюстрації
|
|
|
