Відмінності між версіями «Сверблячка»

Версія за 14:30, 19 листопада 2021

Сверблячка, -ки, ж. Зудъ.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВЕРБЛЯ́ЧКА, и, жін.

1. Те саме, що свербіж. Скарлатинозний висип, як правило, супроводиться сверблячкою (Шкільна гігієна, 1954, 306); Сверблячку можна припинити, якщо протерти покусані місця нашатирним спиртом або розчином питної соди (Радянська Україна, 22.V 1971, 4); * У порівняннях. Заздрість роз'їдає старого товстуна, наче сверблячка, і він не може спокійно всидіти на місці (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 240); // Уживається як лайливе слово. Старий Кухта, вискочивши з-за столу, на стару накинувся: — Та замовкни, сверблячко, щоб тобі вже навіки заціпило! (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 348). ♦ Сверблячка язика, жарт. — схильність до базікання. — Нагадуєш ти мені трохи Передерія. У вас одна хвороба — сверблячка язика (Натан Рибак, Час.., 1960, 427).

2. перен., розм. Сильне бажання, прагнення. Пема нічого гідного уваги в моєму житті, крім тієї сверблячки до писання (Іван Франко, I, 1955, 26); Воно, звісно, дурниця писати п'єси в четвертому класі, але що вдієш, коли тебе так тягне до цього писання? Уже вся школа підсміюється над моєю сверблячкою (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 213).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання