Відмінності між версіями «Зав’язок»
(Створена сторінка: '''За́в’язок, -вку, '''''м. ''Почка растенія. Вх. Пч. І. 14. Категорія:За) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''За́в’язок, -вку, '''''м. ''Почка растенія. Вх. Пч. І. 14. | '''За́в’язок, -вку, '''''м. ''Почка растенія. Вх. Пч. І. 14. | ||
[[Категорія:За]] | [[Категорія:За]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ЗА́В'ЯЗОК''', зку, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Те саме, що зав'язь. Маленька фіалка мала два пуп'янки і молодий зав'язок насіння (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 85). У зав'язку — на самому початку. Всі невживані і приголомшені здібності дитини заніміють і занидіють у зав'язку, і з малого Мирона вийде кепський господар (Іван Франко, I, 1955, 236). | ||
| + | |||
| + | 2. перен., чого. Початок, основа чого-небудь. Се буде зав'язком нашої кореспонденції (Василь Стефаник, III, 1954, 25). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 64. | ||
| + | |||
| + | '''ЗА́В'ЯЗЬ''', і, жін. | ||
| + | |||
| + | 1. Нижня здута частина маточки в квітці, в якій після запилення насінних зачатків утворюється плід. В ураженому [сажкою] колосі [пшениці] руйнуються всі частини — зав'язь, луски, остюки; зберігається лише стрижень (Захист рослин.., 1952, 281); Дощ пройшов хазяйським кроком, — Сад в росі купається, Кожна зав'язь життєдайним Соком Наливається! (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 75). | ||
| + | |||
| + | ♦ Іти (входити і т. ін.) у зав'язь — зав'язувати плоди. Баштан у тій порі входив у зав'язь, і сивувата огудина тільки вкривала землю (Літературна Україна, 22.X 1965, 2). | ||
| + | |||
| + | 2. збірн. Маленькі, недостиглі плоди. Скрізь висіла рясна зав'язь яблунь і груш (Яків Качура, Вибр., 1953, 243); Нахилились вибуялі трави, соковитою зав'яззю рясніють сади (Радянська Україна, 9.VI 1957, 1). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 65. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: зав’язок3.PNG|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: зав’язок1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: зав’язок2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| sTCZ-qS24wU }} | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 12:33, 13 листопада 2021
За́в’язок, -вку, м. Почка растенія. Вх. Пч. І. 14.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗА́В'ЯЗОК, зку, чол.
1. Те саме, що зав'язь. Маленька фіалка мала два пуп'янки і молодий зав'язок насіння (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 85). У зав'язку — на самому початку. Всі невживані і приголомшені здібності дитини заніміють і занидіють у зав'язку, і з малого Мирона вийде кепський господар (Іван Франко, I, 1955, 236).
2. перен., чого. Початок, основа чого-небудь. Се буде зав'язком нашої кореспонденції (Василь Стефаник, III, 1954, 25). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 64.
ЗА́В'ЯЗЬ, і, жін.
1. Нижня здута частина маточки в квітці, в якій після запилення насінних зачатків утворюється плід. В ураженому [сажкою] колосі [пшениці] руйнуються всі частини — зав'язь, луски, остюки; зберігається лише стрижень (Захист рослин.., 1952, 281); Дощ пройшов хазяйським кроком, — Сад в росі купається, Кожна зав'язь життєдайним Соком Наливається! (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 75).
♦ Іти (входити і т. ін.) у зав'язь — зав'язувати плоди. Баштан у тій порі входив у зав'язь, і сивувата огудина тільки вкривала землю (Літературна Україна, 22.X 1965, 2).
2. збірн. Маленькі, недостиглі плоди. Скрізь висіла рясна зав'язь яблунь і груш (Яків Качура, Вибр., 1953, 243); Нахилились вибуялі трави, соковитою зав'яззю рясніють сади (Радянська Україна, 9.VI 1957, 1). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 65.
Ілюстрації
|
|
|
