Відмінності між версіями «Колихати»
(Створена сторінка: '''Колиха́ти, -шу́, -шеш, одн. в. колихнути, -хну, -неш, '''''гл. ''1) Качать, качнуть, колебать. ''Як ...) |
(Додала додаткову інформацію про слово "колихати", споріднені слова, фото та відео матеріали.) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Колиха́ти, -шу́, -шеш, одн. в. колихнути, -хну, -неш, '''''гл. ''1) Качать, качнуть, колебать. ''Як тії струни колихнеш. ''Руд. 2) = '''Колисати 2. '''''Прийшлося тещі зятнії діти колихати. ''Ном. № 4910. ''Там я буду ночувати, дитиночку колихати. ''Мет. 8) Качать на качеляхъ. | '''Колиха́ти, -шу́, -шеш, одн. в. колихнути, -хну, -неш, '''''гл. ''1) Качать, качнуть, колебать. ''Як тії струни колихнеш. ''Руд. 2) = '''Колисати 2. '''''Прийшлося тещі зятнії діти колихати. ''Ном. № 4910. ''Там я буду ночувати, дитиночку колихати. ''Мет. 8) Качать на качеляхъ. | ||
[[Категорія:Ко]] | [[Категорія:Ко]] | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''КОЛИХАТИ''', колишу, колишеш і рідко колихаю, колихаєш; наказ. сп. колиши; недок. | ||
| + | |||
| + | 1. перех. і без додатка. Злегка гойдати що-небудь гнучке, висяче і т. ін. Вітер тирсу колихає, З дерезою гомонить (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 252); Вітер колише трави шовкові, ніч кругом... (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 3); Сон увірвавсь Кончакові, Буря колише намет (Максим Рильський, II, 1960, 156); | ||
| + | |||
| + | // Гойдати (дитину) в колисці, заспокоюючи і присипляючи. Вичуняла Катерина, Одсуне кватирку, Поглядає на улицю, Колише дитинку (Тарас Шевченко, I, 1963, 24); З колиски матуся очей не зривала; Колишучи, журно пісеньку співала (Павло Грабовський, I, 1959, 288); — їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 380); * Образно. Музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви, заспокоює (Нечуй-Левицький, III, 1956, 302). | ||
| + | |||
| + | 2. чим, неперех. Гойдати чим-небудь гнучким, висячим і т. ін. Вітер шумів і колихав верхами ялиць, скриплячи проразливо сухими гіллями (Іван Франко, V, 1951, 87); Конячка ледь котила воза.., часто спинялась, важко дихала, швидко колихаючи запалими боками (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 19). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 222. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кол1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кол2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кол3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| 25Rr8c5fzio}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Коливатися]=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%BE%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8 Гойдати]=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%81%D0%B0%D1%82%D0%B8 Колисати]=== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 14:46, 8 листопада 2021
Колиха́ти, -шу́, -шеш, одн. в. колихнути, -хну, -неш, гл. 1) Качать, качнуть, колебать. Як тії струни колихнеш. Руд. 2) = Колисати 2. Прийшлося тещі зятнії діти колихати. Ном. № 4910. Там я буду ночувати, дитиночку колихати. Мет. 8) Качать на качеляхъ.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОЛИХАТИ, колишу, колишеш і рідко колихаю, колихаєш; наказ. сп. колиши; недок.
1. перех. і без додатка. Злегка гойдати що-небудь гнучке, висяче і т. ін. Вітер тирсу колихає, З дерезою гомонить (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 252); Вітер колише трави шовкові, ніч кругом... (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 3); Сон увірвавсь Кончакові, Буря колише намет (Максим Рильський, II, 1960, 156);
// Гойдати (дитину) в колисці, заспокоюючи і присипляючи. Вичуняла Катерина, Одсуне кватирку, Поглядає на улицю, Колише дитинку (Тарас Шевченко, I, 1963, 24); З колиски матуся очей не зривала; Колишучи, журно пісеньку співала (Павло Грабовський, I, 1959, 288); — їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 380); * Образно. Музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви, заспокоює (Нечуй-Левицький, III, 1956, 302).
2. чим, неперех. Гойдати чим-небудь гнучким, висячим і т. ін. Вітер шумів і колихав верхами ялиць, скриплячи проразливо сухими гіллями (Іван Франко, V, 1951, 87); Конячка ледь котила воза.., часто спинялась, важко дихала, швидко колихаючи запалими боками (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 19).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 222.
Ілюстрації
|
|
|
