Гойдати

Гойдати, -даю, -єш, гл. Качать, колыхать. Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. Г. Барв. 366. Сонце гріє, вітер віє.... на калині одиноке гніздечко гойдає. Шевч. 34. Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи. Чуб. V. 342.

1. перех. Приводити що-небудь у рух із сторони в сторону або зверху вниз. Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 225); Легкий вітер гойдав пожовклі крони дерев (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 87);

// безос. З Мессіни до Неаполя гойдало нас страшенно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 355);

// Піддавати когось ритмічному рухові на (в) чому-небудь з метою розваги, усипляння. Груба Берчиха гойдала дитину в колисці і плела панчоху (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Іван бере сина, гойдає його, мугиче якусь пісеньку без слів... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 253); Біля муру дві бабусі гойдали своїх унуків на возиках (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 24).

2. неперех. Робити рухи чим-небудь. Купи зеленого молодого очерету ледве гойдали зеленим довгим листом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 129); В лісі вона сідала десь на галузку і гойдала ногами, тугими і молодими. Наче русалка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 213); Поміж терном, на видноті, гойдає колючими батогами шипшина (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 70).

Сучасні словники

Тлумачний словник української мови

ГОЙДАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. Приводити що-небудь у рух із сторони в сторону або зверху вниз. Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (Н.-Лев., III, 1956, 225); Легкий вітер гойдав пожовклі крони дерев (Шиян, Гроза.., 1956, 87); // безос. З Мессіни до Неаполя гойдало нас страшенно (Коцюб., III, 1956, 355); // Піддавати когось ритмічному рухові на (в) чому-небудь з метою розваги, усипляння. Груба Берчиха гойдала дитину в колисці і плела панчоху (Коцюб., 1, 1955, 27); Іван бере сина, гойдає його, мугиче якусь пісеньку без слів... (Руд., Остання шабля, 1959, 253); Біля муру дві бабусі гойдали своїх унуків на возиках (Хижняк, Килимок, 1961, 24).

2. неперех. Робити рухи чим-небудь. Купи зеленого молодого очерету ледве гойдали зеленим довгим листом (Н.-Лев., II, 1956, 129); В лісі вона сідала десь на галузку і гойдала ногами, тугими І молодими. Наче русалка (Коцюб., II, 1955, 213); Поміж терном, на видноті, гойдає колючими батогами шипшина (Кучер, Прощай.., 1957, 70).

Горох

ГОЙДА́ТИ а́ю, а́єш, недок.

кого, що. Приводити що-небудь у рух із боку в бік або зверху вниз.

Піддавати когось ритмічному рухові на або в чому-небудь задля розваги або заколисуючи.

Робити рухи чим-небудь.

Ілюстрації

Див. також

гойда́ти злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо

виго́йдувати раз у раз. виколи́сувати виколи́хувати колива́ти колиса́ти колиха́ти матля́ти (розм.) метеля́ти метля́ти мотля́ти (розм.) пого́йдувати злегка або час від часу. поколи́хувати фа́яти (діал.) шелеві́ти (діал.)

Цифрові лексикографічні системи української мови

гойда́ти дитину - на руках чи в колисці колиса́ти колиха́ти лю́ля́ти (розм.) приспівуючи. хита́ти

Цифрові лексикографічні системи української мови

гойдати колисати колихати погойдувати хитати

Словник синонімів Караванського

гойдати дитя люляти присипляти

Словник синонімів Караванського

гойдати на хвилях жбурляти підкидати

Словник синонімів Караванського

гойдати хитати кивати (головою) коливати колисати погойдувати (ритмічно) підривати (репутацію П.) розхитувати (стовп) хиба́ти (р.) хилитати хиля́ти

Словник синонімів Караванського

гойдати качати (гойдалку) гойднути загойдати згойдати згойдувати погойдати погойдувати розгойдати розгойдувати