Відмінності між версіями «Хлоп»

Версія за 21:37, 22 жовтня 2021

ХЛОП 1, а, чол.

1. дорев., зневажл. Селянин, мужик взагалі або кріпак. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 335); [Кума:] Правду ото кажуть: коли б не хлоп та не віл, то не було б і панів (Степан Васильченко, III, 1960, 423); Витягав соки пан Кшивокольський з своїх хлопів. Він хотів би, аби вони й не спали, й не їли, а все би робили, робили, робили (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 40); Де ж це видано, де ж чувано, щоб хлоп, бидло, яке не раз валялося у нього в ногах, почало гнути на коліна самого пана (Михайло Стельмах, I, 1962, 565); * У порівняннях. — І що в йому за краса? очі страшні, смуглявий на виду, наче хлоп, та чорний, неначе три дні висів у диму в комині, — кепкувала баба Ганна (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 59).

2. діал. Чоловік, мужчина, хлопець. Хлоп — як дуб (Номис, 1864, № 8617); Жінки слухали і мало не хрестилися, діти посідали поміж ними, а хлопи ще довго балакали за гріхи і поплелися вкінці до корчми (Василь Стефаник, I, 1949, 151); Івась пустився йти, але Сафат, великий, кремезний хлоп, стримав його (Лесь Мартович, Тв., 1954, 133).

ХЛОП 2, виг.

1. Звуконаслідування, що означає звук від хлопання. У маленьких хлопавках не було нічого — тільки хлоп! і край (Оксана Іваненко, Опов., 1949, 260).

2. розм. Уживається як присудок за знач. хлопати і хлопнути. Хлоп біду по боку, коли докучає (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 44); Господарка такі коники викомарювала, що я аж з дива на ніч перехрестився. Висуне язика й.. біжить, біжить і, доскочивши до отця Іоанна, хлоп ласкавою ручкою по губах (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 34).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 83.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 84.

Зовнішні посилання