Хлоп

ХЛОП 1, а, чол.

1. дорев., зневажл. Селянин, мужик взагалі або кріпак. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 335); [Кума:] Правду ото кажуть: коли б не хлоп та не віл, то не було б і панів (Степан Васильченко, III, 1960, 423); Витягав соки пан Кшивокольський з своїх хлопів. Він хотів би, аби вони й не спали, й не їли, а все би робили, робили, робили (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 40); Де ж це видано, де ж чувано, щоб хлоп, бидло, яке не раз валялося у нього в ногах, почало гнути на коліна самого пана (Михайло Стельмах, I, 1962, 565); * У порівняннях. — І що в йому за краса? очі страшні, смуглявий на виду, наче хлоп, та чорний, неначе три дні висів у диму в комині, — кепкувала баба Ганна (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 59).

2. діал. Чоловік, мужчина, хлопець. Хлоп — як дуб (Номис, 1864, № 8617); Жінки слухали і мало не хрестилися, діти посідали поміж ними, а хлопи ще довго балакали за гріхи і поплелися вкінці до корчми (Василь Стефаник, I, 1949, 151); Івась пустився йти, але Сафат, великий, кремезний хлоп, стримав його (Лесь Мартович, Тв., 1954, 133).

ХЛОП 2, виг.

1. Звуконаслідування, що означає звук від хлопання. У маленьких хлопавках не було нічого — тільки хлоп! і край (Оксана Іваненко, Опов., 1949, 260).

2. розм. Уживається як присудок за знач. хлопати і хлопнути. Хлоп біду по боку, коли докучає (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 44); Господарка такі коники викомарювала, що я аж з дива на ніч перехрестився. Висуне язика й.. біжить, біжить і, доскочивши до отця Іоанна, хлоп ласкавою ручкою по губах (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 34).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 83.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 84.