Відмінності між версіями «Цвіцькувати»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:C53d4570-67c5-414f-ba55-cb83018bc6b8.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 20:42, 17 листопада 2019
Цвіцькувати, -кую, -єш, гл. Срамить, поносить. Ти не цвіцькуй мене перед людьми. НВолын. у.Заголовок посилання==Сучасні словники== Тлумачення слова у сучасних словниках
Тлумачення із "Словника української мови"*
СРАМИТИ, млю, миш; мн. срамлять; недок., перех., заст. Соромити. [Герцог:] Велю тобі, Трояндо, - схаменись, Моє волосся сиве не срами..! (Крот., Вибр., 1959, 578).
СОРОМИТИ млю, миш; мн. соромлять; недок., перех. 1. Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. Було як ще твереза Настя, то пані умисне її соромить: - От дівка.., от ледащиця! (Вовчок, І, 1955, 267); Щось тільки скажеш чи зробиш не так, зараз і соромлять: - Такий великий, а що витворяє (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 141).
2. Робити, чинити кому-небудь сором (у 2 знач.); безчестити, ганьбити. - Це, може, вас соромить, що я роблю роботу в неділю? - спитала вона в Ломицького (Н.-Лев., VI, 1966, 25); Боженко глянув на Савку так грізно, що той зразу ж зблід. - Ти чого, сучий сину, соромиш мене перед робочим класом? (Довж., І, 1958, 170).
3. Ставити в незручне становище; викликати замішання. А панна зойкнула, немов мала дитина, У сні налякана. От так пройшла хвилина - Він стиха дивиться, - а панни вже нема, І щось пекучу кров у грудях підійма, І чути серця стук... Що ж? Мало це смішити, А чи соромити, чи, може, засмутити? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 31)
Ілюстрації
|
|
|
|
