Відмінності між версіями «Омлівати»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Омліва́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в. '''омліти, -лію, -єш, '''''гл. ''Обомлѣвать, обомлѣть. ''За ним Морозиха з жалю омліває. ''Мет. 412. | + | '''Омліва́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в. '''омліти, -лію, -єш, '''''гл. ''Обомлѣвать, обомлѣть. ''За ним Морозиха з жалю омліває. ''Мет. 412. |
[[Категорія:Ом]] | [[Категорія:Ом]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | ОМЛІВАТИ, аю, аєш, недок., ОМЛІТИ, ію, ієш, док., рідко. Те саме, що зомлівати 1. Він. спочиває, омліває часом, прокидається і знов повзе на дні комишового моря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367); Мотря тихенько вийшла надвір та трохи не омліла... Перед нею стояла літ десяти дівчинка, в одній сорочці, об'юшеній кров'ю (Панас Мирний, I, 1949, 411); Я був сам. Сам-один. Ні звуку, ні шелесту. Нілю й урочисто. А доокола... Омлів, як глянув. Дика первобутня природа (Гнат Хоткевич, II, 1966, 313); Так і серце люс — люв дитя те кволеньке, Розказати мені не зуміє — Чого щире воно омліває частенько, Чи бажає чого, чи шкодіє (Іван Манжура, Тв., 1955, 135); Руки наші не омліють, Скосим луг бігцем (Пісні та романси українських поетів.., II, 1950, 72). | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:omlivaty221118.jpg|372 × 296]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| Рядок 41: | Рядок 18: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/omlivaty | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/omlivaty | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 22:37, 22 листопада 2018
Омліва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. омліти, -лію, -єш, гл. Обомлѣвать, обомлѣть. За ним Морозиха з жалю омліває. Мет. 412.
Зміст
Сучасні словники
ОМЛІВАТИ, аю, аєш, недок., ОМЛІТИ, ію, ієш, док., рідко. Те саме, що зомлівати 1. Він. спочиває, омліває часом, прокидається і знов повзе на дні комишового моря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367); Мотря тихенько вийшла надвір та трохи не омліла... Перед нею стояла літ десяти дівчинка, в одній сорочці, об'юшеній кров'ю (Панас Мирний, I, 1949, 411); Я був сам. Сам-один. Ні звуку, ні шелесту. Нілю й урочисто. А доокола... Омлів, як глянув. Дика первобутня природа (Гнат Хоткевич, II, 1966, 313); Так і серце люс — люв дитя те кволеньке, Розказати мені не зуміє — Чого щире воно омліває частенько, Чи бажає чого, чи шкодіє (Іван Манжура, Тв., 1955, 135); Руки наші не омліють, Скосим луг бігцем (Пісні та романси українських поетів.., II, 1950, 72). Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
