Відмінності між версіями «Орендарка»

Версія за 21:33, 18 жовтня 2018

Cловник Грінченка

Орендарка, -ки, ж. Арендаторша.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОРЕНДА́РКА, и, жін. Жіночий рід до орендар. ОРЕНДА́Р - я, чол.

• Той, хто орендує що-небудь. У вільній, республікансько-демократичній Америці в 1910 році було 1 1/2 мільйона орендарів-здольщиків, з них понад 1 мільйон негрів (Ленін, 27, 1972, 134); До гурту підійшов орендар вербівського млина, досить ще молодий Нухим Абрамович (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 24).

• іст. Шинкар, корчмар. Місцевий орендар набив повну комору заставами (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 144); Лиш у корчмі світиться. Чи гроші орендар рахує пізно вночі, а чи, може, Юрішко не спить (Гнат Хоткевич, II, 1966, 248).

Словник синонімів

Найма́ч/найма́чка, винайма́ч/винайма́чка, оренда́р/оренда́рка

Мовою Вікіпедії

Орендар — суб'єкт господарювання або фізична особа, які приймають в оренду торгові приміщення (площі), та/або майно (устаткування, обладнання), підсобні приміщення (споруди), що становлять об'єкт оренди.

Застаріле слово «посесор» — орендар державного маєтку разом з приписаними до маєтку селами. Існували в Польщі, зокрема у XVIII ст., а після її поділу — на землях, захоплених Росією (Білорусь, Правобережна Україна тощо). Фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна, до його укладення зобов'язання зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа.

Орендар (наймач) — це фізична або юридична особа (суб'єкт господарювання, організація) яка бере у тимчасове користування нерухоме або рухоме майно. У договорі оренди це — сторона якій передано майно в оренду за окрему плату у тимчасове користування, де друга сторона це-Орендодавець (власник, суб'єкт господарювання, організація) яка передає в оренду майно для орендаря.

[Економічний словник]

ОРЕНДАР - орендує майно, який одержує його в оренду.