Відмінності між версіями «Гладуля»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Словник української мови в 11 т.) |
(→Ілюстрації) |
||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:gladyn1.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] |
Версія за 09:45, 18 жовтня 2018
Гладуля, -лі, ж. = Гладуха. Ком. ІІ. стр. 103.
Зміст
Словник української мови в 11 т.
ГЛАДУ́Н, а, чол.
1. розм. Непомірно повна людина; товстун. Над водою розлігся розпачливий зойк отця Миколая, який незграбно шубовснув у воду. — Рятуйте, ..потопаю... — На здоров'ячко, гладуне, — крізь зуби процідив Мар'ян (Михайло Стельмах, I, 1962, 598); * Образно. Метушня й сіпанина продовжувалася зо чверть години. Але врешті-решт бджоли зіпхнули-таки всіх опецькуватих гладунів [шершнів] униз на землю й засипано стали обвіватися крилечками (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 50).
2. діал. Глек, глечик. Зоя залізла до комори шукати межи гладунами відповідного кисляку на вечерю (Ольга Кобилянська, III, 1956, 505).