Відмінності між версіями «Ридати»

Версія за 11:27, 16 жовтня 2018

Рида́ти, -да́ю, -єш, гл. Рыдать. Ой я плачу і ридаю по свойму нещастю. Мет. 65.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РИДАТИ, аю, аєш, недок. Голосно плакати, схлипуючи й захлинаючись сльозами. Довго Семен Іванович, припавши на стіл, плакав, ридаючи гірко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 356); Шура, зойкнувши, підняла руки.. Тепер вона могла ридати, битись, кричати, бо вона була одна, одна в цілому світі (Олесь Гончар, III, 1959, 185); * Образно. Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаче, ридає, кричить, Мов дитя голодне? (Тарас Шевченко, I, 1963, 255); Мов загіпнотизований плівся [Сеспель] за саньми, а душа його ридала, рвалося на шматки серце (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 267); // перен. Видавати, утворювати звуки, подібні до ридання. ..Сумно ридали трембіти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 355); На просторах печаль золотая (тут співали в минулому кулі). Може, тому тужливо ридає в дні щасливі в тополях зозуля (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 24); І тільки вітер похмурнів, рида над трупами забитих (Володимир Сосюра, I, 1957, 417).

Орфографічний словник української мови

рида́ти дієслово недоконаного виду

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

"Щира любов" Григорій Квітка-Основ'яненко

"Тіні забутих предків" Михайло Коцюбинський 

Зовнішні посилання