Ридати

Рида́ти, -да́ю, -єш, гл. Рыдать. Ой я плачу і ридаю по свойму нещастю. Мет. 65.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РИДАТИ, аю, аєш, недок. Голосно плакати, схлипуючи й захлинаючись сльозами. Довго Семен Іванович, припавши на стіл, плакав, ридаючи гірко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 356); Шура, зойкнувши, підняла руки.. Тепер вона могла ридати, битись, кричати, бо вона була одна, одна в цілому світі (Олесь Гончар, III, 1959, 185);

Образно. Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаче, ридає, кричить, Мов дитя голодне? (Тарас Шевченко, I, 1963, 255); Мов загіпнотизований плівся [Сеспель] за саньми, а душа його ридала, рвалося на шматки серце (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 267);

перен. Видавати, утворювати звуки, подібні до ридання. ..Сумно ридали трембіти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 355); На просторах печаль золотая (тут співали в минулому кулі). Може, тому тужливо ридає в дні щасливі в тополях зозуля (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 24); І тільки вітер похмурнів, рида над трупами забитих (Володимир Сосюра, I, 1957, 417).

Орфографічний словник української мови

рида́ти дієслово недоконаного виду

Ілюстрації

Джерела та література

"Щира любов" Григорій Квітка-Основ'яненко

"Тіні забутих предків" Михайло Коцюбинський