Відмінності між версіями «Щедрак»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:25182792.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 23:04, 9 жовтня 2018
Щедрак, -ка, м. = Щедрівник. Вх. Лем. 487.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЩЕДРІ́ВНИК, а, чол. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. — Оце так щедрівка, — схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати.
Додаткові словники
Словник української мови: в 11 тт.
ЩЕДРІ́ВНИК, а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. — Ну, дай нам покій! Оце ж пак заходимось ходить по хатах з жартами, неначе колядники або якісь щедрівники
Ілюстрації
|
|
|
|
