Відмінності між версіями «Дихати»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
[http://sum.in.ua/s/dykhaty Академічний тлумачний словник] | [http://sum.in.ua/s/dykhaty Академічний тлумачний словник] | ||
| − | ДИ́ХАТИ, ди́хаю, ди́хаєш і дишу́, ди́шеш, недок. | + | '''ДИ́ХАТИ,''' ди́хаю, ди́хаєш і дишу́, ди́шеш, недок. |
1. Втягувати і випускати повітря легенями; робити вдих і видих. ''Нездужає Катерина, Ледве, ледве дише… Вичуняла, та в запічку Дитину колише'' (Шевч., І, 1951, 30); ''Дихати на свіжому повітрі завжди легше, ніж у приміщенні'' (Наука.., 8, 1959, 23); * Образно. ''Народження дня наближалось повільно, в мовчанні, І дихала легко земля, як завжди на світанні'' (Перв., II, 1958, 53); * У порівн. ''Могила стогне, мов сопе, мов важко дише, Боками сивими колише'' (Греб., 1, 1957, 57); // Вбирати, поглинати кисень, необхідний для життєдіяльності організму. ''Усе село наче в розкішних алеях… Дивишся й не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим гарячим та пахучим повітрям'' (Н.-Лев., II, 1956, 168); // на кого-що. Випускати ротом, носом струмінь повітря, що йде з легенів. ''-Хто се на мене таким холодом дише? — плутається в Пилипковій голові. — Се ти, дідугане Морозе?'' (Мирний, IV, 1955, 304); // Виявляти ознаки життя; жити, існувати. ''Уся орда побивалася коло вбитого товариша й чулися слова: «Не дихає! Мертвий»'' (Вовчок, І, 1955, 325); ''Навіть задумую.. їхати на.. купелі з весною. Як можу, так кручу, аби ще дихати'' (Стеф., III, 1954, 223); // перен. Віяти, обдавати чим-небудь. ''Плине білий човник, вітер ледве дише, Ледве повіває'' (Л. Укр., І, 1951, 66); ''Земля, зігріта за день весняним сонцем, дихала теплом'' (Панч, Іду, 1946, 44). | 1. Втягувати і випускати повітря легенями; робити вдих і видих. ''Нездужає Катерина, Ледве, ледве дише… Вичуняла, та в запічку Дитину колише'' (Шевч., І, 1951, 30); ''Дихати на свіжому повітрі завжди легше, ніж у приміщенні'' (Наука.., 8, 1959, 23); * Образно. ''Народження дня наближалось повільно, в мовчанні, І дихала легко земля, як завжди на світанні'' (Перв., II, 1958, 53); * У порівн. ''Могила стогне, мов сопе, мов важко дише, Боками сивими колише'' (Греб., 1, 1957, 57); // Вбирати, поглинати кисень, необхідний для життєдіяльності організму. ''Усе село наче в розкішних алеях… Дивишся й не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим гарячим та пахучим повітрям'' (Н.-Лев., II, 1956, 168); // на кого-що. Випускати ротом, носом струмінь повітря, що йде з легенів. ''-Хто се на мене таким холодом дише? — плутається в Пилипковій голові. — Се ти, дідугане Морозе?'' (Мирний, IV, 1955, 304); // Виявляти ознаки життя; жити, існувати. ''Уся орда побивалася коло вбитого товариша й чулися слова: «Не дихає! Мертвий»'' (Вовчок, І, 1955, 325); ''Навіть задумую.. їхати на.. купелі з весною. Як можу, так кручу, аби ще дихати'' (Стеф., III, 1954, 223); // перен. Віяти, обдавати чим-небудь. ''Плине білий човник, вітер ледве дише, Ледве повіває'' (Л. Укр., І, 1951, 66); ''Земля, зігріта за день весняним сонцем, дихала теплом'' (Панч, Іду, 1946, 44). | ||
2. ким, чим, перен. Цілком віддавати, присвячувати себе кому-, чому-небудь, бути захопленим кимсь, чимсь. ''— Він у тих законах, як миша у зерні, порається: на законах спить, законами й дише!'' (Мирний, V, 1955, 123); [Хома:] ''Я тебе одну кохаю, тобою дишу!..'' (Кроп., V, 1959,264); * Образно. ''Мрії про вольність — нехай і не виразні — були тим повітрям, яким дихав Пушкін-ліцеїст'' (Рильський, III, 1956, 172). | 2. ким, чим, перен. Цілком віддавати, присвячувати себе кому-, чому-небудь, бути захопленим кимсь, чимсь. ''— Він у тих законах, як миша у зерні, порається: на законах спить, законами й дише!'' (Мирний, V, 1955, 123); [Хома:] ''Я тебе одну кохаю, тобою дишу!..'' (Кроп., V, 1959,264); * Образно. ''Мрії про вольність — нехай і не виразні — були тим повітрям, яким дихав Пушкін-ліцеїст'' (Рильський, III, 1956, 172). | ||
| + | |||
3. чим, перен. ''Бути пройнятим чим-небудь, виражати щось. Мова Житецького про яке-небудь Пересопницьке євангеліє або на іншу начебто таку суху тему просто дихала поезією'' (Сам., II, 1958, 393); ''Обличчя його, безсумнівно, дихало відвагою і енергією'' (Смолич, II, 1958, 10). | 3. чим, перен. ''Бути пройнятим чим-небудь, виражати щось. Мова Житецького про яке-небудь Пересопницьке євангеліє або на іншу начебто таку суху тему просто дихала поезією'' (Сам., II, 1958, 393); ''Обличчя його, безсумнівно, дихало відвагою і енергією'' (Смолич, II, 1958, 10). | ||
Версія за 23:05, 25 листопада 2017
Зміст
Словник Грінченка
Дихати, -хаю, -єш, а также: дишу, дишеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Ном. № 2932. Мовчи та диш! Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. III. 323. Горе ж мені на чужині, аж мій дух не дише. Мет. 78. Важким духом дихати на кого. Злобствовать, имѣть непріязненныя чувства къ кому либо. МВ. (О. 1862. ІІІ. 48). Важким духом дише. Ном. № 3360. Міщане вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. К. ЧР. 68. 2) Вѣять. Ой у полі вітер дише, билину колише. Гол. І. 12.
Сучасні словники
ДИ́ХАТИ, ди́хаю, ди́хаєш і дишу́, ди́шеш, недок.
1. Втягувати і випускати повітря легенями; робити вдих і видих. Нездужає Катерина, Ледве, ледве дише… Вичуняла, та в запічку Дитину колише (Шевч., І, 1951, 30); Дихати на свіжому повітрі завжди легше, ніж у приміщенні (Наука.., 8, 1959, 23); * Образно. Народження дня наближалось повільно, в мовчанні, І дихала легко земля, як завжди на світанні (Перв., II, 1958, 53); * У порівн. Могила стогне, мов сопе, мов важко дише, Боками сивими колише (Греб., 1, 1957, 57); // Вбирати, поглинати кисень, необхідний для життєдіяльності організму. Усе село наче в розкішних алеях… Дивишся й не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим гарячим та пахучим повітрям (Н.-Лев., II, 1956, 168); // на кого-що. Випускати ротом, носом струмінь повітря, що йде з легенів. -Хто се на мене таким холодом дише? — плутається в Пилипковій голові. — Се ти, дідугане Морозе? (Мирний, IV, 1955, 304); // Виявляти ознаки життя; жити, існувати. Уся орда побивалася коло вбитого товариша й чулися слова: «Не дихає! Мертвий» (Вовчок, І, 1955, 325); Навіть задумую.. їхати на.. купелі з весною. Як можу, так кручу, аби ще дихати (Стеф., III, 1954, 223); // перен. Віяти, обдавати чим-небудь. Плине білий човник, вітер ледве дише, Ледве повіває (Л. Укр., І, 1951, 66); Земля, зігріта за день весняним сонцем, дихала теплом (Панч, Іду, 1946, 44).
2. ким, чим, перен. Цілком віддавати, присвячувати себе кому-, чому-небудь, бути захопленим кимсь, чимсь. — Він у тих законах, як миша у зерні, порається: на законах спить, законами й дише! (Мирний, V, 1955, 123); [Хома:] Я тебе одну кохаю, тобою дишу!.. (Кроп., V, 1959,264); * Образно. Мрії про вольність — нехай і не виразні — були тим повітрям, яким дихав Пушкін-ліцеїст (Рильський, III, 1956, 172).
3. чим, перен. Бути пройнятим чим-небудь, виражати щось. Мова Житецького про яке-небудь Пересопницьке євангеліє або на іншу начебто таку суху тему просто дихала поезією (Сам., II, 1958, 393); Обличчя його, безсумнівно, дихало відвагою і енергією (Смолич, II, 1958, 10).
Ілюстрації
|
|
|
|
