Відмінності між версіями «Колісниця»
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: колісниця1.jpg |x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: колісниця1.jpg |x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Колісниця4.jpg |x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: колісниця3.jpg |x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: колісниця3.jpg |x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 15:50, 24 листопада 2017
Колісниця, -ці, ж. 1) Колесница (только въ литературномъ языкѣ). См. Колесница. 2) и мн. Колісниці = Колішня. Шух. І. 165.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОЛІСНИ́ЦЯ, і, жін. 1. Особливо обладнаний двоколісний візок, яким користувалися стародавні греки і римляни під час боїв, ігор і т. ін.Олімпійські ігри відбувалися раз за чотири роки.. Найважливішим видом змагань вважався біг колісниць(Історія стародавнього світу, 1957, 121); Камені вічного міста [Риму], здавалося, ще й досі зберігають у собі невигубний запах благородного лавра, що вінчав колись найбільших римських зарізяк, і червоних іскор, викрешуваних обіддям бойових колісниць (Павло Загребельний, і Європа. Захід, 1961, 30); * Образно.Землевпорядження, це — колісниця, в якій сидить сильний і давить переможених (Ленін, 19, 1950, 331). 2. міф. Такий візок як засіб пересування богів. Під час грози слов'янам здавалося, що Перун носиться на колісниці по небу і побиває вогняними стрілами злих духів (Історія СРСР, I, 1956, 35); — Ото, як побачить[бог], що сатана вмішується в його святе діло.., то й шле святого Ілію на вогняній колісниці вбити сатану...(Панас Мирний, I, 1949, 144); — Хома тепер при конях! Гасає по Мадярщині, як Ілія на колісниці (Олесь Гончар, III, 1959, 214); * Образно. Ніч насувалася.. Мир і спокій стелилися селом, спускаючися з гір в невидимих колісницях (Гнат Хоткевич, II, 1966, 108). 3. заст. Багато прикрашений колісний екіпаж для урочистих виїздів. Був один цар, дуже сильний і великий. Раз якось він їхав на позолоченій колісниці, а довкола нього узброєні бояри, як подоба царям (Іван Франко, IV, 1950, 137). 4. чого, чия, перен. Яка-небудь важка справа. Даремно розраховують кровожерні заправили Уолл-стріту, що їм вдасться запрягти у колісницю імперіалістичної війни робітників і селян Італії (Літературна газета, 10.VIII 1950, 1); — Зараз не той час, щоб нами [бандитами] розкидатись. Куди ж вождеві [Врангелеві] без нас? Адже ми найнадійніші коні в його колісниці! (Олесь Гончар, II, 1959, 290).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Колісниця, -ці, ж. 1) Колесница (только въ литературномъ языкѣ).Cм. колесница. 2) и мн. колісниці = колішня. Шух. І. 165.
[ http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F УКРЛІТ.ORG_Cловник]
КОЛІСНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Особливо обладнаний двоколісний візок, яким користувалися стародавні греки і римляни під час боїв, ігор і т. ін. Олімпійські ігри відбувалися раз за чотири роки.. Найважливішим видом змагань вважався біг колісниць (Іст. стар. світу, 1957, 121); Камені вічного міста [Риму], здавалося, ще й досі зберігають у собі невигубний запах благородного лавра, що вінчав колись найбільших римських зарізяк, і червоних іскор, викрешуваних обіддям бойових колісниць (Загреб., Європа. Захід, 1961, 30); * Образно. Землевпорядження, це — колісниця, в якій сидить сильний і давить переможених(Ленін, 19, 1950, 331). 2. міф. Такий візок як засіб пересування богів. Під час грози слов’янам здавалося, що Перун носиться на колісниці по небу і побиває вогняними стрілами злих духів (Іст. СРСР, І, 1956, 35); — Ото, як побачить [бог], що сатана вмішується в його святе діло.., то й шле святого Ілію на вогняній колісниці вбити сатану… (Мирний, І, 1949, 144); — Хома тепер при конях! Гасає по Мадярщині, як Ілія на колісниці (Гончар, III, 1959, 214); * Образно. Ніч насувалася.. Мир і спокій стелилися селом, спускаючися з гір в невидимих колісницях (Хотк., II, 1966, 108). 3. заст. Багато прикрашений колісний екіпаж для урочистих виїздів. Був один цар, дуже сильний і великий. Раз якось він їхав на позолоченій колісниці, а довкола нього узброєні бояри, як подоба царям (Фр., IV, 1950, 137). 4. чого, чия, перен. Яка-небудь важка справа. Даремно розраховують кровожерні заправили Уолл-стріту, що їм вдасться запрягти у колісницю імперіалістичної війни робітників і селян Італії (Літ. газ., 10.VIII 1950, 1); — Зараз не той час, щоб нами [бандитами] розкидатись. Куди ж вождеві[Врангелеві] без нас? Адже ми найнадійніші коні в його колісниці! (Гончар, II, 1959, 290).
Іноземні словники
[ https://dic.academic.ru/searchall.php?SWord=%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F&from=xx&to=ru&did=&stype=0 Словари и энциклопедии на Академике]
колісниця -і, ж. 1) Особливо обладнаний двоколісний візок, яким користувалися стародавні греки і римляни під час боїв, ігор іт. ін. 2) міф. Такий візок як засіб пересування богів. 3) заст. Багато прикрашений колісний екіпаж для урочистих виїздів. 4) чого, чия, перен. Яка-небудь важка справа.
Ілюстрації
|
|
|
