Колісниця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Колісниця, -ці, ж. 1) Колесница (только въ литературномъ языкѣ). См. Колесница. 2) и мн. Колісниці = Колішня. Шух. І. 165.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОЛІСНИ́ЦЯ, і, жін. 1. Особливо обладнаний двоколісний візок, яким користувалися стародавні греки і римляни під час боїв, ігор і т. ін.Олімпійські ігри відбувалися раз за чотири роки.. Найважливішим видом змагань вважався біг колісниць(Історія стародавнього світу, 1957, 121); Камені вічного міста [Риму], здавалося, ще й досі зберігають у собі невигубний запах благородного лавра, що вінчав колись найбільших римських зарізяк, і червоних іскор, викрешуваних обіддям бойових колісниць (Павло Загребельний, і Європа. Захід, 1961, 30); * Образно.Землевпорядження, це — колісниця, в якій сидить сильний і давить переможених (Ленін, 19, 1950, 331). 2. міф. Такий візок як засіб пересування богів. Під час грози слов'янам здавалося, що Перун носиться на колісниці по небу і побиває вогняними стрілами злих духів (Історія СРСР, I, 1956, 35); — Ото, як побачить[бог], що сатана вмішується в його святе діло.., то й шле святого Ілію на вогняній колісниці вбити сатану...(Панас Мирний, I, 1949, 144); — Хома тепер при конях! Гасає по Мадярщині, як Ілія на колісниці (Олесь Гончар, III, 1959, 214); * Образно. Ніч насувалася.. Мир і спокій стелилися селом, спускаючися з гір в невидимих колісницях (Гнат Хоткевич, II, 1966, 108). 3. заст. Багато прикрашений колісний екіпаж для урочистих виїздів. Був один цар, дуже сильний і великий. Раз якось він їхав на позолоченій колісниці, а довкола нього узброєні бояри, як подоба царям (Іван Франко, IV, 1950, 137). 4. чого, чия, перен. Яка-небудь важка справа. Даремно розраховують кровожерні заправили Уолл-стріту, що їм вдасться запрягти у колісницю імперіалістичної війни робітників і селян Італії (Літературна газета, 10.VIII 1950, 1); — Зараз не той час, щоб нами [бандитами] розкидатись. Куди ж вождеві [Врангелеві] без нас? Адже ми найнадійніші коні в його колісниці! (Олесь Гончар, II, 1959, 290).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Колісниця, -ці, ж. 1) Колесница (только въ литературномъ языкѣ).Cм. колесница. 2) и мн. колісниці = колішня. Шух. І. 165.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КОЛІСНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Особливо обладнаний двоколісний візок, яким користувалися стародавні греки і римляни під час боїв, ігор і т. ін. Олімпійські ігри відбувалися раз за чотири роки.. Найважливішим видом змагань вважався біг колісниць (Іст. стар. світу, 1957, 121); Камені вічного міста [Риму], здавалося, ще й досі зберігають у собі невигубний запах благородного лавра, що вінчав колись найбільших римських зарізяк, і червоних іскор, викрешуваних обіддям бойових колісниць (Загреб., Європа. Захід, 1961, 30); * Образно. Землевпорядження, це — колісниця, в якій сидить сильний і давить переможених(Ленін, 19, 1950, 331). 2. міф. Такий візок як засіб пересування богів. Під час грози слов’янам здавалося, що Перун носиться на колісниці по небу і побиває вогняними стрілами злих духів (Іст. СРСР, І, 1956, 35); — Ото, як побачить [бог], що сатана вмішується в його святе діло.., то й шле святого Ілію на вогняній колісниці вбити сатану… (Мирний, І, 1949, 144); — Хома тепер при конях! Гасає по Мадярщині, як Ілія на колісниці (Гончар, III, 1959, 214); * Образно. Ніч насувалася.. Мир і спокій стелилися селом, спускаючися з гір в невидимих колісницях (Хотк., II, 1966, 108). 3. заст. Багато прикрашений колісний екіпаж для урочистих виїздів. Був один цар, дуже сильний і великий. Раз якось він їхав на позолоченій колісниці, а довкола нього узброєні бояри, як подоба царям (Фр., IV, 1950, 137). 4. чого, чия, перен. Яка-небудь важка справа. Даремно розраховують кровожерні заправили Уолл-стріту, що їм вдасться запрягти у колісницю імперіалістичної війни робітників і селян Італії (Літ. газ., 10.VIII 1950, 1); — Зараз не той час, щоб нами [бандитами] розкидатись. Куди ж вождеві[Врангелеві] без нас? Адже ми найнадійніші коні в його колісниці! (Гончар, II, 1959, 290).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

колісниця -і, ж. 1) Особливо обладнаний двоколісний візок, яким користувалися стародавні греки і римляни під час боїв, ігор іт. ін. 2) міф. Такий візок як засіб пересування богів. 3) заст. Багато прикрашений колісний екіпаж для урочистих виїздів. 4) чого, чия, перен. Яка-небудь важка справа.

Ілюстрації

Колісниця1.jpg Колісниця4.jpg Колісниця3.jpg

Медіа

[1]

[2]

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

- колесниця

- колішня

Джерела та література

[3]

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії