Відмінності між версіями «Конюший»
(Створена сторінка: '''Конюший, -шого, '''''м. ''Конюшій. ''Служив у Потоцького конюшим. ''Стор. Категорія:Ко) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Конюший, - | + | '''Конюший''' ({{lang-la|praefectus stabuli)}}) — [[придворний чин]] і посада в середньовічних монархіях. У [[Римська імперія|Римській імперії]] звався [[Начальник кінноти|Magister equitum]]. [[Київська Русь|Київській Русі]] княжий [[тіун]] (конюшний) згадувався у [[Руська Правда|"Руській Правді"]], при полоні [[Ігор Святославич|князя Ігоря]] ([[1185]]). |
| − | [[Категорія: | + | |
| + | Конюшний дбав про стадо коней, конюшні короля, великого князя, підготовці коней до війни. Відповідала лорду-констеблю у [[Велика Британія|Великій Британії]], [[Франція|французькому]] коннетаблю ({{lang-fr|Grand écuyer de France}} - з 1290). На теренах України, що належали до [[Королівство Польське|Корони]] і [[ВКЛ]] спочатку урядовець володаря, що займався конюшнями, згодом почесний земський уряд. У Короні уряд конюшого відомий з ХІ ст., у ВКЛ з XV ст. Посада монаршого урядовця почала втрачати значення на початку XV ст. Ліквідована 1768 року. | ||
| + | |||
| + | У [[Московське царство|Московському царстві]] в XV — початку [[XVII ст.]]. Веде своє походження від княжого [[тіун]]а — конюшого XI — [[XII ст.]]. З кінця [[XV ст.]] конюший — начальник [[Конюшенного наказ | конюшенного наказу]]. | ||
| + | |||
| + | Спочатку конюші призначалися з бояр, тому чин називався ''Боярин і конюший''. Першим боярином і конюшим в [[1496]] став [[Чилядник Андрій Федорович | Андрій Федорович Чилядник]]. Останнім боярином і конюшим був [[Романов Олександр Микитович | Олександр Микитович Романов]]. Після нього чин став називатися просто ''конюший''. | ||
| + | |||
| + | Боярином і конюшим був [[Борис Годунов]], тому іноземні письменники помилково вважали посаду боярин і конюший вищою посадою для бояр. У віданні боярина і конюшого перебували всі царські [[стайня | стайні]] і заводи. До деяких кінних заводів були приписані волості. За відомостями англійської посланника Флетчера річний дохід Бориса Годунова на посаді конюшого становив 12 тисяч рублів на рік, хоча дохід звичайного [[боярин]]а становив не більше 700 рублів на рік. | ||
| + | |||
| + | На допомогу конюшому надавався [[ясельничий]]. | ||
| + | |||
| + | == Див. також == | ||
| + | * [[Конюший великий коронний]] | ||
| + | * [[Придворні чини]] | ||
| + | * [[Шталмейстер]] | ||
| + | |||
| + | == Джерела та література == | ||
| + | * ''Т. Л. Вілкул''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Konyushii Конюший] // {{ЕІУ|5|120}} | ||
| + | |||
| + | === Література === | ||
| + | * Успенский Г. П. «Опыт повествования о древностях Русских». Харьков, 1818. стр. 280 | ||
| + | * [http://chtyvo.org.ua/authors/Chubina_Tetiana/Pototskykh_v_Ukraini_tulchynska_liniia_suspilno-politychni_ta_kulturolohichni_aspekty/ Чубіна Т. Д. Рід Потоцьких в Україні (тульчинська лінія): суспільно-політичні та культурологічні аспекти] | ||
| + | * Zbigniew Góralski, Urzędy i godności w dawnej Polsce, Warszawa 1988 | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Придворні чини]] | ||
| + | [[Категорія:Урядники Великого князівства Литовського]] | ||
| + | {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і | ||
| + | сучасність|підрозділ=Інститут філології}} | ||
Версія за 22:09, 21 листопада 2017
Конюший (Шаблон:Lang-la) — придворний чин і посада в середньовічних монархіях. У Римській імперії звався Magister equitum. Київській Русі княжий тіун (конюшний) згадувався у "Руській Правді", при полоні князя Ігоря (1185).
Конюшний дбав про стадо коней, конюшні короля, великого князя, підготовці коней до війни. Відповідала лорду-констеблю у Великій Британії, французькому коннетаблю (Шаблон:Lang-fr - з 1290). На теренах України, що належали до Корони і ВКЛ спочатку урядовець володаря, що займався конюшнями, згодом почесний земський уряд. У Короні уряд конюшого відомий з ХІ ст., у ВКЛ з XV ст. Посада монаршого урядовця почала втрачати значення на початку XV ст. Ліквідована 1768 року.
У Московському царстві в XV — початку XVII ст.. Веде своє походження від княжого тіуна — конюшого XI — XII ст.. З кінця XV ст. конюший — начальник конюшенного наказу.
Спочатку конюші призначалися з бояр, тому чин називався Боярин і конюший. Першим боярином і конюшим в 1496 став Андрій Федорович Чилядник. Останнім боярином і конюшим був Олександр Микитович Романов. Після нього чин став називатися просто конюший.
Боярином і конюшим був Борис Годунов, тому іноземні письменники помилково вважали посаду боярин і конюший вищою посадою для бояр. У віданні боярина і конюшого перебували всі царські стайні і заводи. До деяких кінних заводів були приписані волості. За відомостями англійської посланника Флетчера річний дохід Бориса Годунова на посаді конюшого становив 12 тисяч рублів на рік, хоча дохід звичайного боярина становив не більше 700 рублів на рік.
На допомогу конюшому надавався ясельничий.
Див. також
Джерела та література
- Т. Л. Вілкул. Конюший // Шаблон:ЕІУ
Література
- Успенский Г. П. «Опыт повествования о древностях Русских». Харьков, 1818. стр. 280
- Чубіна Т. Д. Рід Потоцьких в Україні (тульчинська лінія): суспільно-політичні та культурологічні аспекти
- Zbigniew Góralski, Urzędy i godności w dawnej Polsce, Warszawa 1988
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
