Відмінності між версіями «Засохлий»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Зовнішні посилання) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:vazon.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:vazon2.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 13:21, 21 листопада 2017
Засохлий, -а, -е. Засохшій. Дрібні сльози по пожарищу на засохлу землю роняє. Мл. л. сб. 90.
Зміст
Сучасні словники
ЗАСО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до засохнути. Знову поскрипує гарба, тюпають коні, крешуть копитами засохлу, потріскану від спеки землю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 283); Гості промочили свої засохлі від розмови горла (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 75); // у знач. прикм. Пішла хвиля, аж засвистіла, по ланах засохлого жита (Степан Васильченко, I, 1959, 123); * Образно. Вона лежала і сподівалася, що воно прийде знов, те чисте, зазнане в дитинстві почуття, і, як весняний дощ, оживить засохле серце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 325).
Ілюстрації
|
|
