Версія за 15:44, 5 грудня 2016

Течія, -чії, ж. 1) Теченіе. 2) Потокъ. Маленька течія снує поміж очеретом. О. 1861. XI. 115. Ум. Течійка.

Словник Грінченка і сучасність

Слова, що додав(ла)

Ревнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Ревновать. Гриця кохала та й ревнувала. Чуб. V. 431. Я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю. Сучасні словники Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови РЕВНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці (Марко Кропивницький, II, 1958, 248); — Не хотілось би мені оддавать тебе в руки сивому дідові: зв'ялить тебе, ревнуючи, як вітер билину в полі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 247); Перед цим знімком Тоня часто зупиняється, і Віталик аж трохи ревнував (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 325); // Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) у коханні. Потай ревнував [Маковей] його до Ясногорської, але, навіть ревнуючи, не зичив лейтенантові ніякого лиха (Олесь Гончар, III, 1959, 410); // Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого. Григорій Григорович молодший любив свого діда. Це почуття за дворічний онуків вік встигло так розвинутися, що бідна мати ревнувала сина до сліз (Юрій Яновський, II, 1954, 109). Великий тлумачний словник сучасної української мови ревнувати -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). || Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) в коханні. || Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого

Явір

Я́вір, явора, м. Яворъ, Acer Pseudoplatanus L. Анн. 4. Над Дунаєм явір зелененький. Мет. 260. Яворъ — символъ козака въ пѣсняхъ. Стоїть явір над водою, в воду похилився, на козака пригодонька, козак зажурився. Нп. Ум. Яворець, яворин, яворо́ч, я́воронько. О. 1861. XI. Св. 44. Пішла лисичка у лісок, аж бачить, рубають люде яворці. Рудч. Ск. І. 13. Явореяворику, тонкий, зелененький. Чуб. III. 87. Ой піду я лісомбором да й стану я під явором: явороньку зелененький, пропав мій вік молоденький. Грин. III. 177. Явір. Тлумачний словник • ЯВІР, явора, чол. Дерево родини кленових з великим п'ятилопатевим листям; білий клен (іноді цим словом називають осокір та деякі інші тополі). Посадили над козаком Явір та ялину, А в головах у дівчини Червону калину (Тарас Шевченко, I, 1963, 8); Над берегом сяяли глянсуватим листом верболози і явори (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 494); Побачу я, мов у пожарі, синь Володимира гори і на Шевченківськім бульварі широкошумні явори(Володимир Сосюра, II, 1958, 246); * У порівняннях. Царевич Саїб виріс високий та рівний, як явір над водою(Нечуй-Левицький, IV, 1956, 18); // Деревина цього дерева. Досі закарпатський явір.. використовували тільки для виготовлення художніх меблів. Однак спеціалісти виявили різновидність цієї деревної породи, що має резонансні якості (Літературна Україна, 10.IX 1965, 1). Бджола

Бджола, -ли, ж. 1) Пчела. Употребл. также въ знач.: пчелы. Настане було літечко святе: старий коло бджоли, стара з дочкою в господі. О. 1861. ѴІІІ. 17. 2) мн. Родъ игры. Ив. 48. Ум. Бджілка, бджілонька, бджілочка. Люде до церкви йдуть, як бджілки гудуть. Чуб. V. 469. Сучасні словники Бджола • ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) бджо́ли (му́хи) до ме́ду до кого—чого. Виявляти свою приязнь до когось або великий інтерес до кого-, чого-небудь; намагатися бути біля об’єкта своєї уваги. Дівчата липли до його (нього), як бджоли до меду (І. Нечуй-Левицький); Цікаві панночки посаг розглядають.. Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Марко Вовчок); На вечорниці почала ходити (Оленка). Парубки липли до неї, як мухи до меду (Р. Іваничук). • як бджо́ли у ву́лику, зі сл. гуді́ти, густи́. Одночасно дуже голосно розмовляти, створюючи загальний гомін. Народ гомонить, гуде, як бджоли в улику (І. Нечуй-Левицький); Пані Розумиха ставила пляшки та печеню. Гості гули, як бджоли у вулику (М. Лазорський). • як (Бо́жа) бджола́, зі сл. труди́тись, працюва́ти і под. Дуже напружено, посилено. — Пийте,велелепая кумо! — всміхнувся піп пані Килині,— бо ви сьогодні заслужили, істинно так, як Божа бджола, потрудились (М. Лазорський). • як (мов, ні́би і т. ін.) бджіл у ву́лику. Дуже багато, безліч. Приходжу до клубу колгоспного, а там людей, ніби бджіл у вулику (І. Сочивець). як бджіл по весні́. У неї планів, як бджіл по весні (З усн. мови). Бджола, и, ж. Медоносна комаха, що збирає квітковий нектар і переробляє його на мед. Ведмідь мед достає з дерева, а його бджоли кусають (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); Збирають світлі, золоті меди Веселокрилі та прозорі бджоли (Максим Рильський, І, 1956, 64); * У порівн. Народ гомонить, гуде, як бджоли в улику (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Він товкся в саду зранку й до ночі, як та молода бджола (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 244). Пнутися

Пнутися, пнуся, пнешся, гл. = П’ястися. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) П'ЯСТИСЯ і ПНУТИСЯ, пнуся, пнешся; мин. ч. п'явся, п'ялася, п'ялося і пнувся, пнулася, лося; наказ. сп. пнися; недок. 1. Забиратися, лізти, просуватися нагору, все вище й вище. Пнеться, як жаба на купину (Номис, 1864, № 9245); Веселі, червоні, вітають [діти] мене; ..пнуться на вікно нетерплячі, коли той дощ ущухне (Марко Вовчок, I, 1955, 110); Тимко весело підморгував хутірським дівчатам, що, розпалені цікавістю, п'ялися на тини (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 91); // Чіпляючись за що-небудь, обвиваючись навколо чогось, підніматися все вище й вище (про рослини). На низу темним кущем стояли верби, а на гору п'явся густий терен (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 5); Галузка винограду, що пнулася по стіні, спустилась на замкнене вікно (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 100); // В'ючись по схилах гори, горба і т. ін., підніматися нагору (про дорогу, стежку тощо). Неподалік моря, на півгорі [горбі], куди гадючкою п'ялася.. стежка, мерехтіло.. зелене світло (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 43); Шосе.. розкидало свої смолисті петлі по перелісках, пнулося до сонця на круглих горбах (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 103); // Тягтися вгору, підніматися над чим-небудь. Бур'ян, як той пан: сам угору пнеться, а пшеничка до землі гнеться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 372); Серед мозаїки зморщок і заломів [скель] сяло часом золото дроку.. або п'ялися мірти в своїм весільнім убранні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 289); З хвиль кипучих гранітові сірі скали гордо, просто вгору пнуться (Іван Франко, XI, 1952, 185); З димарів хат сизими кудлатими пасмами пнувся догори дим і вгорі безслідно танув (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 301); * Образно. І не стогін, а пісня з підвалу, Мов пагінчик, до сонця п'ялася (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 140); // Іти, просуватися, намагаючись проникнути, добратися куди-небудь, досягти чогось. Спати він не міг. Увесь час йому здавалось, що хтось ходить за теремом,.. хтось вночі пнеться до його двору (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 261); Вільних місць у клубі скільки хочеш, а кожний пнеться в куток до дверей (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 136); * Образно. Так є ж такі дурні, Що іноді за те беруться, До того пнуться, Чого й не тямлять (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 41). // П'ястися (пнутися) навшпиньки — підніматися навшпиньки. Маруся п'ялася навшпиньки скільки було сили, але нічого не могла побачити (Гнат Хоткевич, I, 1966, 111); Вона пнеться навшпиньки, розправляє плечі, розставляє руки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 9). 2. Напружуватися, намагаючись зробити щось. — Учепився [стражник], наче рябко зубами. Я пнуся вперед, а він тягне назад... (Панас Мирний, IV, 1955, 378); Прокопович кинувся до драбини й почав її піднімати. Драбина була важка.. Він пнувся, пнувся та й кинув її в траву (Нечуй-Левицький, III, 1956, 33); Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик.. не рухався з місця (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 24); * Образно. За селом у вербах пнулася щосили гармонія (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 36); // Видаватися, виступати над поверхнею чогось; випинатися, напинатися. Ех, Гамалія, Гамалія, гордий та вільний. Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 542); Він не впізнав тихої тайгової річечки. Темні зморшки пнулися на ній тугими смугами (Олесь Донченко, II, 1956, 36); * Образно. Очі пнуться за поїздом услід червоно-чорному прапорові (Григорій Епік, Тв., 1958, 416); // також у сполуч. із сл. із шкіри, з усіх сил і т. ін., перен. Усіма силами намагатися, прагнути зробити що-небудь, досягти чогось. Молодиця п'ялася скільки могла,.. хитрувала так, щоб заразом два діла робити,.. а проте раніш десятої години вечора не могла скористуватися тією волею, якою Берчиха наділяла своїх наймичок (Любов Яновська, I, 1959, 266); Буржуазні газети із шкіри пнуться, щоб розпалити незгоди всередині соціал-демократичної партії.. (Ленін, 19, 1971, 147); — Король і єзуїти із шкури пнуться, аби ми з ханом та з турками зчепилися. Їм вигода б з того велика була (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 382); Рідні з усіх сил пнуться, щоб дістати щось хороше, і посилають у табір матерям, сестрам, бабусям одяг і харчі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 187). 3. куди, до кого — чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка, перен. Домагатися, добиватися чого-небудь, намагатися стати кимсь, якимсь, увійти до якогось середовища, товариства, зрівнятися з ким-небудь. Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 394); Сім'я наша заможна була, і на селі нас багатирями вславлено. Але ми жили просто, в пани не пнулися (Борис Грінченко, I, 1963, 291); Куди їм, якимсь українським сотникам, п'ястися до Яна Замойського.. Не всякий шляхтич навіть і визначного роду може рівнятися з ним (Іван Ле, Наливайко, 1957, 31). Липа, -пи, ж. Дерево липа, Filia parvifolia. З однієї липи двічи лика не деруть. Ном. № 7471. Ум. Липка, ли́понька, липочка. Сухая липочка не гнеться.Грин. III. 460. Сучасні словники Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) 1. Дерево з серцеподібним зубчастим листям і жовтим пахучим медоносним цвітом. В садах солодко дрімають окутані місячним сяйвом стрункі тополі, широковіті липи, крислаті яблуні (Михайло Коцюбинський, І 1955, 31); Балика жадібно дихав росяною свіжістю пущі, ароматом липи й бузини (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 41); // Деревина цього дерева. Липа і осика використовуються на будування жилих і господарських приміщень (Столярно-будівельна справа, 1957, 38). 2. перен. Про що-небудь фальшиве, підроблено. ♦ Липу справляти — обдурювати, підробляти (здебільшого документи). — Я можу від лікарів посвідчення подати, що інвалід війни! — зухвало озвався Шпулька. — За півсотні мені яку завгодно липу на Галицькому базарі справлять (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 329). Вікіпедія

Ли́па (Tilia) — рід дерев родини мальвових. Налічує близько 30 видів. Поширений у зоні помірного клімату в Північній півкулі