Відмінності між версіями «Лярва»

Версія за 18:48, 24 жовтня 2016

Ля́рва, -ви, ж. (Лат. Larvæ - привид, спочатку маска, личина [1] [2] [3] [4] [5] [6], пор. З сучасним італ. Larva - личинка або латинським же mascus - привид) - в давньоримській міфології душа (дух) померлого злого (за іншими відомостями - молодого [7]) людини, що приносить живим нещастя і смерть [8]. Можливо, мають відношення до ларам.

У давньогрецькій міфології аналогом давньоримської лярви був лемур, нічний дух (грец. Λεμούρια, лат. Lemures) [8], внаслідок чого в різних європейських мовах для цього духу можуть вживатися назви як лемур, так і лярва (подібно паралельного употребленіію імен Геракл / Геркулес , Гермес / Меркурій і ін.) у сучасному поетичному стилі російської мови слово лярва може вживатися як синонім слову маска.

У стародавньому світі

Для запобігання загрози з боку лярв в Римі 9, 11 і 13 травня кожного року влаштовувалися спеціальні «очисні» нічні церемонії, т. Н. Лемурії або лемураліі [9], під час яких храми закривалися, а шлюби не укладалися [8].

У Римі ( «Фастів», п. V) описаний особливий обряд. Глава сім'ї мав стати вночі і зробивши обмивання рук, брати в рот чорні боби, після кидати їх через плече і повторювати за дев'ять разів, що даними бобами він спокутує себе і своїх близьких. Після дії він був зобов'язаний дев'ять разів стукати в мідний таз і вимагати від лемурів покинути будинок. [10]

У середньовічну демонологію слово лярва перейшло з античності, де позначало привид трагічно загиблої людини [8] [11] [12]. Августин наводить думку Апулея, що після смерті злі люди стають ларве (лат. Laruas) [13].

Згідно «Словника грецької та римської міфології» (фр. Dictionnaire de la mythologie grecque et romaine, Larousse, 1998) [14] французького вченого Жоеля Шмідта (фр.) Лярви є душами людей, які скоїли тяжкі злочини, або людей, які не похованих належним чином . Лярви приймають вид відьом або скелетів, насилаючи на людей страх, нервові хвороби та епілепсію [14].

В інших мовах

У Венеції тип білої маски для громадян, що повторює правильні контури людського обличчя, носив назву larva або volto [7] [15] [16], простуючи до первісного значення слова личина.
   У багатьох європейських мовах латинське слово larvæ вживається по відношенню до личинок комах (нім. Larve, англ. Larva, ісп. Larva, фр. Larve). Термін вперше введений Карлом Ліннеєм шляхом запозичення з латинської мови слова larvæ в своєму первинному значенні личина, маска.
   У слов'янських мовах слово личинка (біл. Лічинка, хорв. Ličinka, сербохорв. Ličinka, словен. Ličinka) є калькою, буквальним перекладом з лат. larva (личина, маска).
   Можливо, що ім'я Ляури (Laura), виючого і плаче духу з албанської міфології, що має вигляд зловмисної жінки, також походить від лат. larva.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Ля́рва (лат. larvæ — привидение, изначально маска, личина[1][2][3][4][5][6], ср. с современным итал. larva — личинка или латинским же mascus — призрак) — в древнеримской мифологии душа (дух) умершего злого (по другим сведениям — молодого[7]) человека, приносящего живым несчастья и смерть[8]. Возможно, имеют отношение к ларам.

Ілюстрації

x140px

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання