Лярва

Ля́рва, -ви, ж. Потаскуха. Чуб. І. 90. Ах ти паскудо, лярво безноса! Подольск. г.

Ля́рва, -ви, ж. (Лат. Larvæ - привид, спочатку маска, личина, пор. З сучасним італ. Larva - личинка або латинським же mascus - привид) - в давньоримській міфології душа (дух) померлого злого (за іншими відомостями - молодого) людини, що приносить живим нещастя і смерть [8]. Можливо, мають відношення до ларам.

У давньогрецькій міфології аналогом давньоримської лярви був лемур, нічний дух (грец. Λεμούρια, лат. Lemures), внаслідок чого в різних європейських мовах для цього духу можуть вживатися назви як лемур, так і лярва (подібно паралельного употребленіію імен Геракл / Геркулес , Гермес / Меркурій і ін.) у сучасному поетичному стилі російської мови слово лярва може вживатися як синонім слову маска.

У стародавньому світі

Для запобігання загрози з боку лярв в Римі 9, 11 і 13 травня кожного року влаштовувалися спеціальні «очисні» нічні церемонії, т. Н. Лемурії або лемураліі, під час яких храми закривалися, а шлюби не укладалися.

У Римі «Фастів», п. V) описаний особливий обряд. Глава сім'ї мав стати вночі і зробивши обмивання рук, брати в рот чорні боби, після кидати їх через плече і повторювати за дев'ять разів, що даними бобами він спокутує себе і своїх близьких. Після дії він був зобов'язаний дев'ять разів стукати в мідний таз і вимагати від лемурів покинути будинок.

У середньовічну демонологію слово лярва перейшло з античності, де позначало привид трагічно загиблої людини. Августин наводить думку Апулея, що після смерті злі люди стають ларве (лат. Laruas).

Згідно «Словника грецької та римської міфології» (фр. Dictionnaire de la mythologie grecque et romaine, Larousse, 1998) французького вченого Жоеля Шмідта (фр.) Лярви є душами людей, які скоїли тяжкі злочини, або людей, які не похованих належним чином . Лярви приймають вид відьом або скелетів, насилаючи на людей страх, нервові хвороби та епілепсію.

В інших мовах

У Венеції тип білої маски для громадян, що повторює правильні контури людського обличчя, носив назву larva або volto, простуючи до первісного значення слова личина.

У багатьох європейських мовах латинське слово larvæ вживається по відношенню до личинок комах (нім. Larve, англ. Larva, ісп. Larva, фр. Larve). Термін вперше введений Карлом Ліннеєм шляхом запозичення з латинської мови слова larvæ в своєму первинному значенні личина, маска.

У слов'янських мовах слово личинка (біл. Лічинка, хорв. Ličinka, сербохорв. Ličinka, словен. Ličinka) є калькою, буквальним перекладом з лат. larva (личина, маска).

Можливо, що ім'я Ляури (Laura), виючого і плаче духу з албанської міфології, що має вигляд зловмисної жінки, також походить від лат. larva.</sup>

Сучасні словники

У кримінальному жаргоні слово лярва має два значення. Лярви можуть назвати повію, а також злодійку-зрадницю, яка видала своїх подільників, що може побічно відсилати до первісного змісту слова «лярва», як личина, маска, тобто зрадниця, яка ховалася під личиною «своєї».

У розмовній російській мові слово лярва може використовуватися як лайка по відношенню до жінки, що позначає розбещеність і нестриманість у зв'язках.