Відмінності між версіями «Косинець»
(Створена сторінка: '''Коси́нець, -нця, '''''м. ''1) Треугольникъ. 2) Треугольная полка въ углу комнаты. Ум. '''Косинчи...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Коси́нець, -нця, '''''м. ''1) Треугольникъ. 2) Треугольная полка въ углу комнаты. Ум. '''Косинчик. '''''Попід стінами стояли дванадцять стільців, в кутках косі столики, а над ними вгорі косинчики з карнизом на книжки. ''Левиц. І. 133. | '''Коси́нець, -нця, '''''м. ''1) Треугольникъ. 2) Треугольная полка въ углу комнаты. Ум. '''Косинчик. '''''Попід стінами стояли дванадцять стільців, в кутках косі столики, а над ними вгорі косинчики з карнизом на книжки. ''Левиц. І. 133. | ||
[[Категорія:Ко]] | [[Категорія:Ко]] | ||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | КОСИ́НЕЦЬ, нця, чол. | ||
| + | 1. Лінійка у формі прямокутного трикутника для креслення й перевірки прямих кутів. Для креслення коротких відрізків прямих ліній, проведення паралельних прямих і побудови кутів у 30°, 45°, 60° і 90° користуються косинцями (Креслення. Підручник для 8—10 кл., 1956, 13); | ||
| + | // перен. Те, що своїм виглядом нагадує такий трикутник. Тимко.. часто задирав голову, проводжав даленіючі косинці журавлів (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 11). | ||
| + | 2. Прилад для вимірювання земельних наділів, що складається з двох тонких тичок, з'єднаних кінцями вгорі та скріплених поперечкою. Землю почали ділити. Гречка сам узяв у руки косинець на три аршини — і пішов триаршинними кроками і по луках, і по ріллі, і по толоці (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 570). | ||
| + | 3. Накладка, якою скріплюють (подекуди й прикрашають) кут рами, оправи тощо. Щоб рама [автомобіля] була більш міцною й жорсткою, на ній установлюються косинці (Підручник шофера, 1960, 226). | ||
| + | 4. Трикутна поличка або шафка. Над столиком висить фарбований косинець (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 424). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 305. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Косинець.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Косинець1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Косинець2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|A7dB2cEOe6U}} | ||
| + | |||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | Коси́нець — креслярський інструмент у формі прямокутного трикутника для побудови кутів при виконанні креслеників, схем тощо, або у формі скріплених під прямим кутом брусків (кутник) для розмічання і контролю кутів у слюсарній справі та деревообробці. | ||
Поточна версія на 12:14, 24 березня 2016
Коси́нець, -нця, м. 1) Треугольникъ. 2) Треугольная полка въ углу комнаты. Ум. Косинчик. Попід стінами стояли дванадцять стільців, в кутках косі столики, а над ними вгорі косинчики з карнизом на книжки. Левиц. І. 133.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОСИ́НЕЦЬ, нця, чол. 1. Лінійка у формі прямокутного трикутника для креслення й перевірки прямих кутів. Для креслення коротких відрізків прямих ліній, проведення паралельних прямих і побудови кутів у 30°, 45°, 60° і 90° користуються косинцями (Креслення. Підручник для 8—10 кл., 1956, 13); // перен. Те, що своїм виглядом нагадує такий трикутник. Тимко.. часто задирав голову, проводжав даленіючі косинці журавлів (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 11). 2. Прилад для вимірювання земельних наділів, що складається з двох тонких тичок, з'єднаних кінцями вгорі та скріплених поперечкою. Землю почали ділити. Гречка сам узяв у руки косинець на три аршини — і пішов триаршинними кроками і по луках, і по ріллі, і по толоці (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 570). 3. Накладка, якою скріплюють (подекуди й прикрашають) кут рами, оправи тощо. Щоб рама [автомобіля] була більш міцною й жорсткою, на ній установлюються косинці (Підручник шофера, 1960, 226). 4. Трикутна поличка або шафка. Над столиком висить фарбований косинець (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 424). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 305.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Коси́нець — креслярський інструмент у формі прямокутного трикутника для побудови кутів при виконанні креслеників, схем тощо, або у формі скріплених під прямим кутом брусків (кутник) для розмічання і контролю кутів у слюсарній справі та деревообробці.
