Відмінності між версіями «П’яніти»

Версія за 16:51, 18 листопада 2015

П’яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Пьянѣть. Він швидко п’яніє: дві чарки випив, то вже й п’яний. Харьк.

Сучасні словники

П’ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Приходити в стан сп’яніння. [Круста (п’яніючи):] Егеж, еге… Катон Молодший є… колишній Рим… республіка… (Л. Укр., II, 1951, 395); — Ось тепер, після самогону, можна й вина, можна й пива спробувати. Пробували і п’яніли ще дужче (Шиян, Баланда, 1957, 44); // перен. Приходити у стан, схожий на сп’яніння. Народ п’янів од запаху крові, хрипіння смерті, порохового диму (Коцюб., II, 1955, 104); Навесні свіжа рілля має свій чудодійний запах, від якого селянин п’яніє (Томч., Жменяки, 1964, 6); // перен. Збуджуватися, відчувати захоплення. Людина, як раніш, од власних сил п’яніє; Нестримна, як була у давню давнину (Зеров, Вибр., 1966, 474); П’яніли дівчата, на нього поглянувши, хоч він і не дивився на них (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 41)

П'ЯНІТИ, ію, ієш, недок. Приходити в стан сп'яніння. [Круста (п'яніючи):] Егеж, еге... Катон Молодший є... колишній Рим... республіка... (Леся Українка, II, 1951, 395); — Ось тепер, після самогону, можна й вина, можна й пива спробувати. Пробували і п'яніли ще дужче (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 44); // перен. Приходити у стан, схожий на сп'яніння. Народ п'янів од запаху крові, хрипіння смерті, порохового диму (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 104); Навесні свіжа рілля має свій чудодійний запах, від якого селянин п'яніє (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 6); // перен. Збуджуватися, відчувати захоплення. Людина, як раніш, од власних сил п'яніє; Нестримна, як була у давню давнину (Микола Зеров, Вибр., 1966, 474); П'яніли дівчата, на нього поглянувши, хоч він і не дивився на них (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 41).

П'ЯНІТИ (ставати нетверезим від напоїв) упиватися, хмеліти, (від захоплення) збуджуватися

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

3434

3434

343434343434343434344444444 4444444444444

Зовнішні посилання